Читати книгу - "Забута, Галіція Мідвест"

— То вона так тебе і не побачила?, —спитала замислено Соломія. Навіть Лаба принишкла, уважно слухаючи історію дівчини-мотанки. 
— Ні, — зітхнула сумно Мотря. 
— Я взагалі не розумію, як це могло трапитися! — вигукнула Соломія, уважно роздивляючись лінзи для окулярів, які Лаба надрукувала на тривимірному принтері. Вона узяла одну з них і простягла сумній Мотрі, забувши, що та незряча. 
— Оооооохх, — Лаба співчутливо і водночас з докором голосно зітхнула. 
— Вибач, — пробурмотіла Соломія сама до себе, — Мотре, — звернулася вона до сліпої ляльки, — я піднесу до твоїх очей скельце, а ти скажи мені, чи хоч якось це допоможе твоєму зорові. 
Соломія обережно наблизилася до Мотанки, яка нерухомо сиділа на єдиному кріслі у сховку Соломії. Вона піднесла скельце до рівня очей Мотрі. Червоні смуги на її обличчі замерехтіли. Мотанка несподівано зойкнула. 
— Щось відбулося? — обнадійливо спитала Соломія. 
— Заберіть, заберіть, — благально попросила налякана Мотря, — болить дуже, болить. Соломія швидко відсмикнула руку зі скельцем, помітивши, як смуги на обличчі дівчини наче запалали зсередини. 
— Вибач, я думала, що зможу допомогти. Лабо, знайди, будь ласка охолоджуючий пакет. 
Лабораторія загуркотіла шухлядами, подекуди викидаючи з них якесь медичне приладдя. З її зітхань, Соломія зрозуміла, що пакету з льодом там не має, тому вона намочила рушника у холодній воді і обережно приклала до почервонілого обличчя Мотанки. 
Мавка хотіла усамітнитися і подумати про те, що розповіла Мотря. Хоча окрім того, як вона закрила очі і опинилася на галявині, Мотанка більше нічого  не могла пригадати. Соломія ніяк не могла зрозуміти, як саме лялька-Мотанка опинилася біля Терношорської Лади. Мотря була взута у  чисті домашні тапочки, зауважила про себе Соломія, навряд, чи вона довго блукала лісами. 
— Я б хотіла прийняти душ, — жалібно попросила Мотанка. Також мені час пити  ромашковий чай і іти у схованку. 
— У схованку? — здивовано перепитала Мавка. 
— Так, у кінці коридору. Коли приходить сповіщення про тривогу, Зоряна мене вчила іти у схованку. Безпечне місце між двома стінами. Також я маю бути вбрана у чисту білизну, щоб не було соромно, якщо мене відкопуватимуть з під завалів, — монотонно повідомила Мотря. 
Соломія та Лаба сумно зітхнули водночас. 
— Мотре, — ходімо, я допоможу тобі прийняти душ. Ти в безпеці. Ми дуже далеко від лінії фронту і сигналу тривоги ти тут не чутимеш. 
Соломія вкотре здивувалася Мотриним географічним знанням, зрозумівши, що дівчина-лялька уяви не має, де знаходиться. 
— Я можу сама помитися, — ти тільки відведи мене і включи воду, — запевнила її Мотря. 
— Я впевнена, що ти можеш про себе подбати, — відповіла Соломія, — але це місце тобі незнайоме і воно не дуже зручне, а ти дівчина висока. 
Соломія підійшла до Мотрі. Мотанка підвелася також простягнувши обидві  руки вперед. Соломія взяла її за руку і, оголошуючи маршрут, обережно спустилася у приміщення рівнем нижче, в якому розташувалася простора ванна кімната. Відрегулювавши температуру води, Мавка залишила Мотрю наодинці, пообіцявши, що повернеться за нею за пʼятнадцять хвилин. 
Вона піднялася нагору і прислухалася. Лаба, мугикаючи мотив однієї з її улюблених пісень гурту гарячі червоні перці, вже підсвічувала на столі готовий набір жіночої білизни, милуючись своїм унікальним виробом. 
Соломія підійшла ближче,
— О, Лабо, ти що цей комплект з вишиваного рушника пошила?, — насилу стримуючи сміх спитала Соломія, уважно розглядаючи вишиті хрестиком жіночі труси. Їй дуже хотілося розреготатися вголос, але вона не хотіла образити чутливу до критики Лабу. 
Лаба задоволено захихотіла і з невеликої ніші вискочило глиняне горня, наповнюючи кімнату приємним ароматом ромашки та меліси. 
— Ти дуже уважна, Лабо, і надзвичайно гостинна. Щоб я без тебе робила? , — з сумом зітхнула Соломія. 
Розчулена Лаба задоволено затуркотіла. 
— Піду я перевірю, як там наша Мотанка. — Соломія обережно взяла гламурну білизну від кутюрʼє Лаби і спустилася камʼяними сходами до ванної кімнати.