Книги Українською Мовою » 💛 Гумор » Казочки-анекдоти, Сергій Кузнєцов 📚 - Українською

Читати книгу - "Казочки-анекдоти, Сергій Кузнєцов"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Казочки-анекдоти" автора Сергій Кузнєцов. Жанр книги: 💛 Гумор. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 3 4 5 ... 19
Перейти на сторінку:
Місяць у піджаку

                    Я дивився телевізор, сидячи на дивані та поклавши ноги на стілець. Ведуча у студії була симпатичною, але її «Новини» мені абсолютно не подобалися – якась нісенітниця та абсурд. Я спробував їй заперечити, хотів їй пояснити хоча б найпростіші речі. Але ж куди там! Не слухає нічого жодним чином – як горохом об стінку! Неможливо їй втовкмачити нічого, все дарма…

Раптом відчув, що мій диван почав потихеньку розгойдуватися. Спершу повільно, потім все сильніше.

- Що це таке? – спало першим на думку. Це було незрозуміло та несподівано. І ось, коли диван струснув мене вже зі значним зусиллям, стало відчутно неприємно. Я зрозумів, що він хоче мене скинути, розлютився, штовхнув його п'ятою в нижню частину і рішуче сказав про себе:

- Стояти. Не можна так робити. Я тут хазяїн. Не заважай! Я дивлюся телевізор, – але вголос при цьому не промовив ні звуку. Диван трохи заспокоївся і припинив тряску.

- Тихіш-ше, сміш-шний хлопчина! Що шумиш-ш? – зашурхотіли штори шелестючим шепотом. Я підвівся з дивана, підійшов до вікна і розсунув штори.

- Ей, ти! Чого галасуєш? Спокійніше! Не чіпай нічого. Ми тут без тебе розберемося, що нам робити, – обурилося вікно.

Стіл чомусь засміявся і вибіг до іншої кімнати, хоч нічого смішного не відбувалося. Коли він різко розвернувся на повороті, з нього на підлогу впала тарілка. Вона задзвеніла, але не розбилася, стала на ребро посеред кімнати та втупилася в мене своїми величезними очима, безцеремонно розглядаючи.

- Ну, витрішкувата, що ти стоїш і так нахабно на мене дивишся? Припини, киш у куток! – наказав я їй подумки. Тарілка покотилася в кут, але продовжувала звідти розглядати мене так само безпардонно, підібравши ложку і спершись на неї як на милицю. Стілець у цю дискусію не вступав, а просто стояв у кімнаті як звичайні меблі. Однак мій піджак, що висів на його спинці, кудись зник.

 

За вікном стояв густий туман. У його рідкісних розривах видно було місяць, який одягнув мій піджак і підморгував мені своїм сріблястим оком. Надворі чулися незв'язні крики тролейбуса, невидимого в тумані.

- Що за маячня? – уже сердито подумав я про себе. Вголос, звичайно ж, я знову нічого не сказав.

- Яку маячню маєш на увазі? – здивовано запитало вікно у відповідь. – Думай, що думаєш! Маячня яка, сивої кобили чи собача? Не плутай. Кобила та собака – це різні тварини, розбиратися ж треба хоч трохи. Собачим може бути лише холод. Знай це, неуку!

- Та що ж це таке відбувається? – уже з гучним внутрішнім криком подумав я, не розкриваючи рота. – Таким чином ви добалакаєтеся до посмішки Чеширського кота, – я думав про себе, вибудовував аргументи. Мої аргументи звучали бездоганно. Подумки, але не вголос.

- Що? Кіт? Тепер ще й кіт? То в тебе кобила, то собака, а тепер ще й кіт. Ти, шановний, плутаєшся у тваринах. Жодної логіки. З тобою дуже важко спілкуватись. Припини нам морочити голову! – вікно, як і раніше, залишалося неприхильним. Продовжувати суперечку було марно. Це стало нарешті очевидним.

 

Я, вже неабияк приголомшений і втомлений від таких суперечок, насилу доповз до ванної кімнати та висмикнув пробку з ванни. Почувся звук води, що хлюпаючи стікає в каналізацію. Це туман за вікном стік через отвір у ванні, і небо помітно прояснилося.

Я повернувся до кімнати. Ведуча у студії припинила свою балаканину. Тяжкість у моїй голові потихеньку зменшилася, і тоді я висмикнув шнур від телевізора з розетки. Екран згас, телевізор замовк.

- Е-е, друже, небагато ж ти поговориш тут без електрики!

Усі предмети заспокоїлись і замовкли. Тарілка в кутку просто впала на підлогу і перестала безглуздо витріщатися на мене. Місяць за вікном зняв мій піджак і жбурнув його кудись униз. Жаль, піджак був ще новий, тепер я його вже не знайду. Черговий тролейбус проїхав під вікном уже без жодних криків. Думки почали прояснюватися, полегшало. Життя налагоджувалося.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 3 4 5 ... 19
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Казочки-анекдоти, Сергій Кузнєцов», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Казочки-анекдоти, Сергій Кузнєцов» жанру - 💛 Гумор:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Казочки-анекдоти, Сергій Кузнєцов"