Читати книгу - "Тіні Системи 2, Марті"

Кіра рухалася коридорами комплексу, тримаючи пістолет напоготові. Її серце билося рівно, але всередині щось тиснуло — дивне передчуття, що вона не готова до того, що знайде. 

Коридори були чисті, стерильні, освітлені блідим білим світлом. Камери не працювали — ймовірно, Система ще не помітила її проникнення. Це було дивно, занадто легко. 

Попереду — масивні двері. Вона зчитала код доступу з пристрою, отриманого в барі, і двері повільно розійшлися. 

Кіра зробила крок уперед — і її кров застигла.


--- 

Перед нею відкрилася величезна зала. Ряди й ряди капсул, що тягнулися вдалину, немов нескінченні. Кожна капсула містила тіло. 

І всі вони були Олексою. 

Мільярди. 

Її подих перервався. 

Вона зробила крок ближче, торкнулася однієї з капсул. Всередині він… він був таким самим. Ті самі риси обличчя, те саме волосся, навіть те саме ледь помітне напруження на чолі, яке вона колись помічала в справжнього Олекси, коли він замислювався. 

Але це був не він. 

Це були його копії.


--- 

Кіра стиснула кулаки. 

Вона думала, що втратила його назавжди. Вона думала, що він помер. Але тепер… 

Тепер вона бачила, що Система просто створила собі нову армію. 

— Вони — не він, — прошепотіла вона собі. 

Але чи зможе вона натиснути на курок, коли ці копії оживуть? 

Вона озирнулася на консоль поряд із капсулами. На екрані висвітилося повідомлення: 

"АКТИВАЦІЯ В ПРОЦЕСІ…" 

Кіра зробила крок назад. 

Часу було мало.


--- 

Вона мала вирішити: втекти й продовжити пошуки ядра Системи, або залишитися й знайти спосіб зупинити цей конвеєр клонів. 

Але коли капсули почали відкриватися, вона зрозуміла, що вибору більше немає. 

Вона вже запізнилася.