Читати книгу - "Задзеркалля Тіо, Ліанна"

Стежка, якою вів Синько, раптово обірвалася біля темного провалля, над яким зависав міст із вітру та світла. Тіо ступив на нього — і з кожним кроком відчував, як простір навколо змінюється. Вітер затих, повітря стало вологим і прохолодним, а потім… усе потонуло у воді.

Не зовсім — він міг дихати, хоч перебував під товщею прозорої рідини, наче повітряна бульбашка захищала його тіло. Перед ним простягався гігантський підводний лабіринт, стіни якого світилися з середини м’яким бірюзовим сяйвом. Вода була сповнена дивовижних істот — прозорих медуз, що світилися, риб зі скляними тілами, а десь далеко майнула тінь величезної істоти з багатьма очима.

— Ну ось, — мовив Синько, який плив пліч-о-пліч із Тіо. — Тут зберігається перша справжня відповідь. Але будь обережний — лабіринт міняється з кожною думкою.

— Як це? — Тіо озирнувся, і справді: варто було йому подумати про вихід — як коридор змінився, відкриваючи новий прохід, а той, яким вони щойно йшли, зник.

— Твої думки — твій провідник. Але й твій ворог, — додав кіт. — Якщо злякаєшся — лабіринт відчує це. І почне грати проти тебе.

Тіо рушив уперед. Його серце калатало, але він намагався не думати про страх. Замість того уявив карту. Стінки засвітилися трохи яскравіше — йому здалося, що вони підказують шлях.

Та коли він згадав про озеро й ту дивну дівчинку з білими очима — стеля раптом почала опускатися, і вода закрутилася, утворюючи вир.

— Не думай про минуле! — закричав Синько. — Тільки теперішнє й бажання пройти!

Тіо глибоко вдихнув і зосередився. "Я маю знайти істину. Я маю дійти до кінця." Вода заспокоїлась, вир зник. Перед ним з’явилися ворота з коралів і перлів, а над ними — надпис:"Тут спить таємниця: збудиш — і вона поведе тебе далі."

Він торкнувся воріт — і ті відчинилися самі. Всередині на п'єдесталі лежав кристал, що пульсував світлом, наче живий.

— Це Серце Лабіринту, — прошепотів Синько. — Воно пам’ятає всіх, хто був до тебе. Але тільки ти можеш змінити хід його історії.

Коли Тіо поклав руку на кристал, його розум заполонили голоси, спогади інших, хто тут був… і одна фраза, що звучала найгучніше:

"Той, хто пройде підводний лабіринт — зможе побачити правду. Але чи готовий він її прийняти?"

Вода навколо закрутилася знову — і Тіо зник у світлі, що вирвалося з кристала.

І розпочалося щось нове.