Читати книгу - "Професор , Темний Лист Кохання"

Аудиторія стояла напівпорожня, хоч я прийшов завчасно. Повільно виклав конспекти, ноутбук, ковтнув кави з термогорнятка. Весь час ловив себе на одному: чекав. Її.

З’явилась вона майже беззвучно, мов тінь, за кілька хвилин до дзвінка. Стала в самому кінці залу, не сідаючи, наче сумнівалася, чи варто заходити взагалі. Але потім увійшла, ніби нічого не сталося. Ніби вчорашнього дотику в бібліотеці не було.

— Добрий день, — кивнула з місця.

— Добрий, Ладо, — відповів я. Занадто просто. Занадто офіційно.

Вона сіла на звичне місце, в третій ряд зліва, і дістала блокнот. Але не писала. Дивилася на мене. Прямо. Упевнено. А я — вперше не зміг почати лекцію.

— Професоре? — тихий голос когось із студентів повернув мене до реальності.

Я розпочав. На автоматі. Слова сипались, слайди змінювались, але сенс губився. Бо кожне моє слово відбивалось у її погляді. Наче ми розмовляли, навіть не відкриваючи вуст.

По закінченню пари вона не підійшла. Просто вийшла, ледь помітно ковзнувши пальцями по моєму столу, коли проходила повз. Я відчув цей дотик гостріше, ніж будь-яку фразу.

Вийшовши з аудиторії, я зрозумів: ми почали грати в гру, з якої не буде переможця.