Читати книгу - "Світло (сяйво) душі, Зоряна Квітка"

    Прокляті землі... Морок... Страх... Безнадія... Вони завжди були такими? Ні! Раніше у землях кипіло життя. Як говорить легенда землях зеленіли поля та луки, цвіли квіти й дерева, тут і там були тварини і птахи, а джерела наповнені цілющою водою. Світ був одним цілим, його оберігали дев'ятихвоста лисичка та вовк, коли сюди закралось зло, вони стали на захист. Лисиця загинула, світ розділився, а у тих землях де було життя оселилась смерть. Вовка більше ніхто не бачив і не чув...
—Правитель проклятих земель... — прошепотіла Естель.
—О, як чудово, двоє проклятих! — сміючись сказала Віолета заходячи у вітальню разом з Дереком.
—То, що скажеш Естель?— звернувся батько до неї.
—Не бачу сенсу відмовляти, — холодно відповіла дівчина. — якщо така ваша воля, та хай так і буде.
   Усі четверо переглянулись, задоволено усміхаючись.
—Що ж тоді можеш взяти із собою, кого захочеш. — сказала матір.
—Візьму з собою Агату та Джеймса.
—Як хочеш, — холодно сказала мати. — мені все одно, що з ними буде, так саме як із тобою.
—Для мене це не секрет. — байдуже відповіла Естель, встала і пішла до дверей.
—Через три дні, ти вирушиш до проклятих земель, так що готуйся до від'їзду! — кинула навздовгін матір. Дівчина не обернулася та продовжувала йти від "рідних" далі...