Читати книгу - "Письменник, Руслан Баркалов"

Що таке та самотність цих три тижні, якщо все твоє життя по суті і є суцільна самотність. Як не крути, а він зараз (так само і до тепер) самотній. Навіть дуже самотній.

Роан думав про в вчорашній вечір. Так, нічого особливо. Але була певна деталь. Невже його дружина фліртувала з тим старим чоловіком, котрий сидів за столом біля неї і весь час про щось шептав їх на вухо? Невже це справді було так?

Добре, нехай, був би хтось інший, він би можливо, і не звернув уваги. Але ж це його дружина. Та сама дружина, котра весь свій час промотує на роботі і не нічого окрім своєї зайнятості не бачить. Та сама, котра завжди повторює одне і теж: «робота, дорогий мій – найперша річ!».

Роан втомився він навіть не хотів більше про щось думати. І лише для того аби не заснути за рулем заставляв себе думати про що-небудь. Він мріяв про відпочинок. Про те, що вони нарешті поїдуть кудись разом. А ні.

Мужчина включив музику. Ох, ці сучасні пісеньки. Як же вони його бісили. Роан бурчав собі під ніс:

– Ну невже не можливо було створити щось приємне, щось заспокійливе. А не ось це ось. О, Боже мій! І куди ми лише котимося! – зітхав він. – Але ж були і гарні пісні. Були і тексти зі змістом, і музика гарна, і вокал. Як же це все драматично.

А з колонок в автомобілі тим же часом лилися звуки сучасного, модного, молодіжного напрямку, котрого йому було вже чомусь не зрозуміти.