Читати книгу - "Шпигунські ігри Армана Торенса, Лана Рей"

Я дуже зраділа тому, що мені доручили важливе завдання, але дізнавшись про те, з ким я буду працювати, мало не вибухнула від гніву.

Арман Торенс - легковажний нахаба і улюблений учень мого дядька. Складалося враження, що все в житті йому давалось надто легко.

Торенс ніколи ні про що не хвилювався і завжди робив те, що хотів. Щоб він не вчворив, все йому сходило з рук.

Щодня я тільки і чула від дядька про те, який геніальний Арман Торенс і який неймовірний у нього потенціал.

І все це при тому, що мене, свою рідну племінницю, він майже ніколи не хвалив, хоч я із шкіри геть лізла, щоб показати все, на що була здатна.

А наш геніальний Торенс особливо і не старався, але йому, якимось дивом, все вдавалось.

Мій дядько казав, що Арман - це прихована зброя Таємного управління, а інші агенти називали його везунчиком, бо йому все вдавалось.

Не дивлячись на його несерйозність, Арман Торенс не провалив ще жодної місії.

Дуже сподіваюсь, що і цього завдання він не провалить, бо я з ним тепер в одному човні.

Спершу я вважала, що перевдягти хлопця в дівчину - це повна дурня і що мій дядько зійшов з розуму, коли запропонував таку ідею.

Але коли я побачила Армана в образі жінки, то змінила свою думку. Цей бісів капосник був дуже вродливим і вмів не тільки гарно маскуватись, а й дуже граціозно рухатись.

Якби я не знала, що переді мною в кареті сидить перевдягнутий хлопець, то ніколи про це не подумала б.

Майже всю дорогу до нашої першої зупинки Торенс спав. Схоже, що нас зним об'єднувала спільна неприязнь один до одного.

Я бачила те, як цей блазень ставився до інших дівчат і до мене.  Це було небо і земля.

Коли ми дістались до невеличкого провінційного містечка і заселились у місцевий готель, то всі разом поїли.

Після вечері Арман Торенс та Алекс відправились на зустріч з принцем, Зейн з Браяном теж кудись зникли, а мені не залишилось нічого окрім, як лягти спати.

На цій місії я мала вдавати із себе особисту служницю родовитої маркізи, тобто Армана.

Я чітко запам'ятала всі свої обов'язки і особливості цієї заплутаної справи.

Спати мені не давала думка про Торенса. Я не хвилювалась за нього самого.

Мене турбувало лише те, щоб він знову нічого не вчворив і був серйознішим, бо тоді всій нашій команді дістанеться, а мені  цього дуже не хотілося б.