Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Острів Скарбів 📚 - Українською

Читати книгу - "Острів Скарбів"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Острів Скарбів" автора Роберт Льюїс Стівенсон. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 3 4 5 ... 55
Перейти на сторінку:
замкову дірочку, — пояснив він.

Я залишив їх удвох і повернувся до буфета.

Довгий час, хоч як намагався, я не міг почути нічого, крім невиразного бурмотіння. Але потім вони почали розмовляти голосніше, і я міг уже розібрати окремі слова, здебільшого лайку капітана.

Нарешті капітан закричав:

— Ні, ні, ні, ні! І кінець на цьому! Чуєш?

І потім знову:

— Коли вже дійде до шибениці, то нехай на ній гойдаються всі! Це моє останнє слово.

Потім раптом почулася жахлива лайка її гуркіт. Стіл і стільці полетіли на підлогу, дзенькнула сталь клинків, хтось скрикнув від болю, а вже в наступну мить я побачив Чорного Пса, який щодуху біг до дверей. Капітан гнався за ним. В обох у руках були оголені кортики. У Чорного Пса з лівого плеча сочилася кров. Біля самих дверей капітан замахнувся на втікача кортиком і, мабуть, розсік би його своїм страшним ударом на дві половини, коли б цьому не завадила велика вивіска «Адмірала Бенбоу». На вивісці внизу, на самій рамі, і досі можна бачити велику подряпину.

Цей удар поклав край сутичці.

Вискочивши на дорогу, Чорний Пес, незважаючи на свою рану, побіг з такою дивовижною швидкістю, що вже за півхвилини зник за горбом. А капітан, немов збожеволівши, стояв і дивився на вивіску. Потім. провів кілька разів рукою по очах і повернувся в будинок.

— Джім, — звелів він, — рому!

Кажучи це, він трохи похитнувся і сперся однією рукою об стіл.

— Ви поранені! — скрикнув я.

— Рому! — повторив він. — Мені треба забиратися звідси. Рому! Рому!

Я побіг по ром, але від хвилювання розбив склянку і забруднив кран діжки. Поки я прибирав та наповнював іншу склянку, в загальній кімнаті щось важко впало на підлогу. Я кинувся туди і побачив капітана, який розтягся на підлозі на весь свій величезний зріст. У ту ж мить згори прибігла на підмогу мати, налякана галасом і бійкою. Ми підвели капітанові голову. Він дихав голосно і важко. Очі його були заплющені, а обличчя налилося кров'ю.

— Ой лишенько, — скрикнула мати. — Що це за прокляття висить над нашим домом! А твій бідолашний батько, як на гріх, лежить хворий!

Ми не могли дати собі ради, як допомогти капітанові, і були певні, що незнайомий смертельно його поранив. Я, пригадую, приніс рому і намагався влити йому в рот. Але зуби його були міцно зціплені й сильні щелепи стиснуті мов залізні.

На наше щастя, двері розчинилися й увійшов лікар Лайвсі, який приїхав одвідати мого батька.

— О лікарю! — вигукнули ми. — Що нам робити? Куди він поранений?

— Поранений? Одгуляв він своє! — сказав лікар. — Він не більше поранений, ніж ви чи я. У нього просто удар, як я його й попереджав. А тепер, місіс Гокінс, ідіть собі нагору до свого чоловіка і, якщо можете, не кажіть йому про це. Нічого не вдієш, я мушу зробити все, щоб врятувати йому тричі непотрібне життя. Джім, принеси мені таз.

Коли я повернувся з тазом, лікар закачав у капітана один рукав і оголив його велику жилаву руку. Рука в багатьох місцях була вкрита татуюванням. Написи «На щастя», «Погожого вітру», «Нехай здійсняться мрії Біллі Бонса» та інші були дуже старанно й виразно зображені на верхній частині руки.

Біля самого плеча було намальовано шибеницю, на якій гойдалося тіло людини. Цей малюнок, здалося мені, було зроблено із справжнім знанням справи.

— Пророча картинка, — зауважив лікар, торкаючись зображення шибениці пальцем. — А тепер, містер Біллі Бонс, якщо вас справді так звуть, ми подивимося, якого кольору ваша кров. Джім, — звернувся він до мене, — ти не боїшся крові?

— Ні, сер, — відповів я.

— Гаразд, — сказав лікар. — Тоді потримай таз.

Він узяв ланцет і відкрив вену.

Багато витекло в капітана крові, перш ніж він розплющив очі й каламутним поглядом обвів кімнату. Спочатку він пізнав лікаря і насупив брови. Потім побачив мене і ніби трохи заспокоївся. Але раптом він знову почервонів і, пробуючи підвестися, закричав:

— Де Чорний Пес?

— Нема тут ніякого пса, крім вас самого, — сказав лікар. — Ви дуже багато пили рому. У вас удар, той самий, про який я попереджав, і, хоч мені й не хотілося цього робити, довелося витягати вас із домовини. А тепер, містер Бонс…

— Я не Бонс, — перебив капітан.

— Мені байдуже, — відповів лікар. — У мене є один знайомий пірат, якого звуть Бонсом, і я дав вам це ім'я через те, що воно коротке. Слухайте, що я вам скажу: одна склянка рому, звичайно, не вб'є вас, але ж коли ви вип'єте одну, то за нею піде друга і третя. Ручуся своєю перукою, що коли ви не перестанете пити, то дуже скоро помрете. Розумієте? Полинете на небо, як сказано в біблії… А тепер спробуйте встати. Я допоможу вам добратися до вашої постелі.

З великими труднощами витягли ми капітана нагору і поклали в ліжко. Голова його безсило впала на подушку, немовби він знепритомнів.

— Отже, майте на увазі, — промовив лікар, — я кажу, вам по совісті: слово «ром» і слово «смерть» для вас означають одне й те саме.

Сказавши це, він узяв мене за руку й пішов оглянути мого батька.

— Дрібниці, — сказав він, як тільки зачинилися двері. — Я випустив йому досить крові, і він надовго заспокоїться. Тиждень проваляється в постелі, а це краще й для нього, і для вас. Але другого удару йому не перенести.

Розділ ІІІ

ЧОРНА МІТКА

Опівдні я приніс капіталові холодного питва та ліки. Він лежав нерухомо в тій самій позі, як ми його залишили, тільки трохи підвівшись; здавалося, він був слабий і водночас дуже збуджений.

— Джім, — сказав він, — тільки ти тут чогось вартий. Ти знаєш, що я завжди добре ставився до тебе. Я ж тобі щомісяця давав срібний чотирипенсовик. А тепер бачиш, друже, мені таки погано, і всі покинули мене! Джім, ти ж принесеш мені чарочку рому, принесеш, хлопчику?

— Лікар… — почав було я.

Але він люто, хоч і слабким голосом, почав лаяти лікаря.

— Всі лікарі — швабри! — сказав він. — А цей ваш лікар, ну хіба ж він знає моряків? Я бував у місцях, де пече, мов у гарячій смолі, де люди так і падали від Жовтого Джека[8], а землетруси розгойдували грішну землю, неначе морську хвилю. Що твій лікар знає про ці краї? Я жив тільки ромом, так, ромом, кажу тобі! Він був мені м’ясом і водою, він заміняв мені товариша й дружину. І коли я зараз

1 ... 3 4 5 ... 55
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Острів Скарбів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Острів Скарбів"