Читати книгу - "Рубаї"

38

Вино й пихатому додолу шию гне,

Вузли розв'язує, розплутує складне.

Налий Іблісові* - і він перед Адамом

Дві тисячі разів чолом землі сягне.

* Мусульманський ангел, проклятий Богом за те, що не вклонився Адамові.

* * *

39

Ти вродою б затьмить Джемшідів келих міг,

О чашнику! Кладу тобі життя до ніг.

Дрібненька курява, очей моїх відрада,

Встає роями сонць від підошов твоїх!

* * *

40

Що Небо виграло, вдихнувши в мене душу?

Коли піду я геть, що в світі я порушу?

Кого я не питав, ніхто не пояснив,

Чому я в світ прийшов, чому я зникнуть мушу.

* * *

41

Я не шукаю втіхи у вині,

Аж поки горе не наллє мені;

В чужу сільницю не вмочу я хліба,

Аж поки серце не спряжу в вогні.

* * *

42

Я за Джемшідів трон і черепка не дам.

Вино поживніше за страви Маріам*.

Зітхання вранішнє з грудей п'яниці краще,

Ніж довгі молитви, що мурмотів Адхам**.

* Мати Ісусова.

** Суфійський шейх.

* * *

43

До гончара недавно я забрів,

Що з глини й Бога б виліпить зумів.

Та бачив я (сліпий хіба не бачив),

Що він не глину мне, а прах батьків.

* * *

44

Як скажуть вам, що я лихий пияк,

Невірний і найгірший із гуляк,-

Це правда. В кожного своя вподоба.

I в мене теж. Такий у мене смак!

* * *

45

Навіщо хмуриться і день у день журиться?

На цім шляху тобі не трапиться криниця.

Не в наших-бо руках всі наші справи. Долі

Скорися загодя - так мудрому годиться.

* * *

46

Ці трави, чашнику, що мерехтять у полі,

За тиждень схиляться і спорохніють долі.

Тож наливай вина, збирай квітки, бо швидко -

I не зоглядишся - як стануть луки голі.

* * *

47

Не з тих я, хто тремтить, коли в могилу гляне.

Той світ надійніший за це життя обманне.

Дав душу в позику мені Господь - і я

Знов поверну її, коли мій строк настане.

* * *

48

Цей світ - прихилище для звірів і людей,

Світань і сутінків стобарвний мавзолей,

Нікчемний залишок Джемшідових бенкетів,

Кістки Баграмові, що поглинає глей.

* * *

49

Що я живу й помру - хто з того користь має?

З верстата нашого хто полотно знімае?

Небесне полум'я найкращим людям очі

Щодня випалює - й хоч би димок! Немає.

* * *

50

Ніхто з нас тайн одвічних не прогляне,

Ніхто не розбере письмо незнане.

Є наша бесіда біля завіси:

Завіса упаде - і нас не стане.

* * *

51

В житті недовгому не сподівайсь відради:

Тут кожна грудочка - Джемшіди й Кай-Кубади.

Цей світ - та що цей світ? Увесь великий всесвіт -

Нікчемний сон, мана, невпинні злети й спади.

* * *

52

Чи діждемо жаданого спокою,

Чи дійдемо до хати над водою?

О, як я хочу після тисяч років

Зійти з землі хоч травкою малою!

* * *

53

Найкращу з гурій дай, замість вина налий

Живущої води у келих золотий,

Дай слухати Зухру, з Ісою* розмовляти -

Навіщо це мені, коли мій дух смутний?

* Зухра - легендарна красуня, Венера, «небесний музикант» Іса - Ісус.

* * *

54

Немов на грищі м'яч, тебе життя ганяє.

Корись, бо виходу в нас іншого немає!

Той, хто жбурнув тебе в цю метушню невпинну,

Один керує всім, один про все гадає.

* * *

55

Шукав поради я у зошитах сторіч -

I скорбний друг мені таку промовив річ:

«Щасливий тільки той, з ким поруч мила, схожа

На місяць-білозір у довгу-довгу ніч!»

* * *

56

Часу скороминущого не бійся.

Змагає смерть найдужчого - не бійся:

Цю мить, що ти живеш, віддай утіхам!

Забудь старе - й грядущого не бійся!

* * *

57

Боюсь, що більше ми не вернемось додому,

Ні з ким не стрінемось у обширі земному.

Цю мить, що ти прожив, вважай своїм трофеєм!

Бо що нас потім жде, не дано знать нікому.

* * *

58

Вино нам вічність одкриває - пий!

Від нього серце оживає - пий!

Хоч палить, як вогонь, зате турботи,

Немов жива вода, змиває - пий!

* * *

59

Не знаєм істини - то й що ж? Хіба сердезі

Отак і мучитись, немов на гострім лезі?

Тримайся келиха, не випускай із рук -

I добре житимем, не п'яні й не тверезі.

* * *

60

Хвилину радості в турботах не губи,

На порох не стирай під жорнами журби!

Немає жодного, хто б угадав майбутнє.

Тож пий, і розважайсь, і дівчину люби!

* * *

61

Фортуні попелу на голову насип,

З місяцевидою гуляй і пий! Звели б

Тебе давно у гроб думки, якби піддався.

Нікого не вернув землі холодний глиб!

* * *

62

Хіба у всесвіті найкращий твір - не ми?

В очах у розуму зіниця й зір - не ми?

Це коло всесвіту скидається на перстень,

А камінь, що горить ясніш од зір,- це ми.

* * *

63

Якщо ти любиш пить, до мудрих прихиляйся,

З тюльпановидими, веселими впивайся.

Впивайся, та не так, щоб дивувались люди:

Потроху, зрідка пий і від людей ховайся.

* * *

64

Дні весело збувай: свіжіша від тюльпана,

Хай дівчина