Читати книгу - "Ой, там, за Дунаєм"

4. Отак і у світі: хто рано почує,

Як серце застогне, як серце зітхне,

Той рано й заплаче, а доля шуткує:

Поманить, поманить та й геть полине.

5. А можна ж утерпіть, як яснеє сонце

Блисне і засяє для миру всього,

І гляне до тебе в убоге віконце?

Осліпнеш, а дивишся все на нього! 

1. Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядами?..

Чом вас вітер не розвіяв

В степу, як пилину?

Чом вас лихо не приспало,

Як свою дитину?..

2. Думи мої, думи мої,

Квіти мої, діти!

Виростав вас, доглядав вас —

Де ж мені вас діти?..

В Україну ідіть, діти,

В нашу Україну,

Попідтинню сиротами,

А я — тут загину.

3. Там найдете щире серце

I слово ласкаве,

Там найдете щиру правду,

А ще, може, й славу...

Привітай же, моя ненько,

Моя Україно,

Моїх діток нерозумних,

Як свою дитину!

1. Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

2. I блідий місяць на ту пору

Iз хмари де-де виглядав,

Неначе човен в синім морі,

То виринав, то потопав.

3. Ще треті півні не співали,

Ніхто ніде не гомонів,

Сичі в гаю перекликались,

Та ясен раз у раз скрипів.

1. Місяцю ясний, зорі прекрасні,

Божії очі темної ночі! (2)

Вас я благаю, грудь облегчіте,

Вість принесіте з рідного краю!

2. Орлоньку сизий, соколе бистрий,

Що вік на волі в завидній долі! (2)

Вас я благаю, грудь облегчіте,

Вість принесіте з рідного краю!

3. Тихий Дунаю, зелений гаю,

Хвилі кипучі, вітри могучі! (2)

Вас я благаю, грудь облегчіте,

Вість принесіте з рідного краю!

1. Ой, я дівчина полтавка,

А зовуть мене Наталка —

Дівка проста, не красива,

З добрим серцем, не спесива.

2. Коло мене хлопці в’ються

I за мене часом б’ються.

А я люблю Петра дуже,

До других мені байдуже.

3. Мої подруги пустують

I зо всякими жартують,

А я без Петра скучаю

I веселості не знаю.

4. Я з Петром моїм щаслива,

I весела, і жартлива,

Я Петра люблю душею,

Він один владіє нею.

1. Ой, під вишнею,

Під черешнею

Стояв