Читати книгу - "Янголятко в кутих черевиках. Книга перша"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Зробиш?
— Так.
І якщо я погодилася, ви можете покластися на мене.
Наприклад… Що ж я можу зробити для вас? А… А! Придумала. Наприклад, ви скажете:
— У мене обмаль часу, а від точності виконання залежить усе. Він чекатиме на тебе в ресторані. Це його фотокартка, ось — фото кейсу, який буде в нього в руках. Запам’ятала?
— Я можу взяти це собі?
— Гаразд. Але спали, коли справу буде зроблено.
— До ресторану, — кажу я таксистові.
Попільничку і меню. Я читатиму.
Почну зі свого улюбленого розділу — «десерти».
Затишний ресторанчик. Бірюзовий крохмаль скатертин.
Він прийшов за півгодини. У рипучих черевиках, надзвичайно гладкий. При дуже важкому годинникові.
Очі його не завважили мене. Я посміхнулася.
Сів за стіл до мене спиною та попросив:
— Склянку соку. Води з льодом — і вже після цього поїсти. П’ять таць зі стравами. Майже все меню напам’ять.
Я поглянула на його фото й відзначила, наскільки він схожий на себе.
— Рахунок, — попросила я.
Підвелася та підійшла до Товстуна.
— Здоров.
— Угу, — сказав він, виймаючи з рота виделку.
— Можна?
— Сідай.
— Мене прохали, — додала й показала йому зображення кейса.
— Бери, — дозволив він, підсуваючи ногою кейс. — Запам’ятай адресу. Відвезеш — і тобі заплатять. Там.
Я пішла до виходу, повз швейцара, якому довелося сказати: «Дозвольте», — перш, ніж він відчинив мені двері.
А коли приїхала по гроші, попрохала таксиста:
— Дочекайтеся мене, будь ласка.
Але двоє здоровенних чоловіків почали в мене стріляти.
Один — із під’їзду, прикрашеного головою лева, — справжній Кіт, тільки добріший, другий — від засипаної листям лави.
Мене скривдили.
Отож, навіть простреливши одному коліно, а другому — плече, я не могла пробачити їм, бо мене обдурили.
Таксист утік. Я зламала ніготь. Грошей не віддали.
Але мені було кому поскаржитися, мене було кому захистити.
Він мені навіть залишив ключі від своєї квартири.
Отак!
Розділ 5У мене немає плюшевих ведмедиків, я їх не люблю. Немає чоловіка, мужчини взагалі дратують мене, ті, що приходять на одну ніч. Я люблю лише Вовка.
Хто такий Вовк?
Вовк — це Мася. Вовк — це Вовк.
— Спиш? — запитала, сідаючи в крісло.
— Так, — сказав він.
— Тебе не будити? — додала, вгледівши його очі — каламутну зелень за щільною завісою чуба. — Приготувати тобі сніданок?
У його квартирі, в його переповненому кістками відрі, серед його сміття та цигаркового попелу мені так подобалося, що я ладна була залишитися тут назавжди. Бо можна не роззуватися, можна спати цілісінький день.
Порожній холодильник, повна мийка брудного начиння.
Зрозуміло, я вирішила трохи навести лад. Чи могла я не виправдати сказане ним «угу»?
Умостившись із ногами на стільці, я підтягла до себе телефон і промовила:
— Здоровенькі були.
— Здрастуйте, — була відповідь.
— Прийміть замовлення.
Як працьовита бджілка, чудова хазяєчка, щира та вірна дружина, якою не судилося стати, я наказала прибиральницям, що прийшли, витерти мій стілець, а розсильним з ресторану — не давати до столу свічок та соусу чилі.
— Все, — сказали жінки, знімаючи фартухи.
— Дякую, — відповіла я, балуючи себе філіжаночкою кави.
Ми, домогосподарки, іноді дозволяємо собі поніжитися. Надто, коли дуже стомлюємося.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янголятко в кутих черевиках. Книга перша», після закриття браузера.