Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Saint Porno. Історія про кіно і тіло 📚 - Українською

Читати книгу - "Saint Porno. Історія про кіно і тіло"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Saint Porno. Історія про кіно і тіло" автора Богдан Логвиненко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 3 4 5 ... 35
Перейти на сторінку:

Удома, думаєш, були раді тому, що я заробила грошей, стала самостійною, вирішила йти своїм шляхом? Звісно ні. На той момент у мене всі родичі пересварились. Мені було дуже ніяково, бо пересварилися, звісно, через мене. Неможливо було більше залишатися тихою дівчинкою, я вирішила обрати радикальну позицію — йти на відкритий конфлікт. Мама трохи мене захищала, а їй за це закидали, що вона заслала дитину в якийсь бордель за кордоном.

У мене на той момент не було ще жодного хлопця чи навіть думки про якісь стосунки. Не те щоб я була асексуальною, просто інша стать була табуйованою, про це не говорили взагалі, ми навіть ворогували із хлопцями. До того ж мене виховували як порядну дівчинку. Років до шістнадцяти. Тоді я почала зустрічатися з Андрієм. Він був типовим зліпком того часу — патлатий, темноволосий, завжди з гітарою, в «косусі». Ми зблизились на концерті «Арії». «Арія» і різний російський рок про любов і популярну філософію буття — це було хіба єдине, чим можна було захоплюватись у ті часи нашому юному поколінню. Вони були альтернативою тому, що лилося з наших рожевих екранів. Взагалі, ця меланхолійна і романтична музика — те, чого тоді не вистачало нашому шоу-бізнесу. Український рок був якимось або занадто пристарілим, або зовсім дитячим, як Левко Дурко, а російський — уже дорослим, зрілим. Українською піснею, що потрапила у цей гештальт зрілості, стала хіба що «Вона» «Плачу Єремії», яку написав Кость Москалець. Її знали, грали і співали однаково скрізь, цієї пісні не соромились. Брати Гадюкіни були для нас, російськомовних, занадто незрозумілими і несерйозними, Юрко Юрченко — сопливим хлопчиком, Вакарчук тоді ще був зовсім юним, хто залишається? Залишається серйозний і зрілий російський рок. Напевно, зрілий — це найкраще визначення. Тривав період дозрівання, і нам хотілося, аби цей процес закінчився якомога скоріше. Дозріти вже нарешті і відірвати себе від яблуні назавжди — це було нашою найважливішою метою. Справжньою, щирою і зрілою музикою тоді для нас був саме російський рок.

Російські ліричні зірки приїжджали, давали концерти, вони були відомі і впізнавані, їх кліпи крутили і знали. Без української музики ми взагалі були цілком і повністю в російській орбіті. Наша молодість і юність була географічно в українському містечку, але культурно — у російській глибинці, в яку час від часу з культурної столиці, тобто Москви, приїжджали знані виконавці. Ми разом з Андрієм їздили на ці концерти. Йому було лише сімнадцять, він їздив на мотоциклі «Ява». Тоді будь-який спосіб пересування був справжньою розкішшю. В кліпах рокери їздили на байках, і це було нашою спільною щасливою юністю. Нас об’єднувала любов до вітру в обличчя, щоправда, лише коли ми мали гроші на бензин. Нас об’єднувала і любов до романтизму, що давав нам російський рок.

Якось після кількох місяців поцілунків я подумала запросити Андрія додому, коли нікого не було. Але побоялася.

— Добре, що не запросила, — потім сказав він. — Я подумав би, що ти якась шлюха.

Вже значно пізніше я часто зупинялася у них удома. Якось Андрій зі своїми батьками поїхав на цвинтар, а я лишилася у них сама. Я добре пам’ятаю той день. Він залишив ноутбук увімкненим, і я порсалася у його записах і папках. Не пам’ятаю, чи щось шукала, чи хотіла знайти якийсь компромат. Знайшла порновідео зі школяркою. Мене від нього мало не знудило. Я намагалася зрозуміти, нащо це дивляться. Але мені було соромно навіть зізнатися, що я його знайшла, тому я так і не спитала в Андрія, для чого це йому. Такий цнотливий був хлопчик, сам не хотів сексу так довго і казав, що міг би подумати, що я шлюха. А вдома потайки дивився собі порнушку.

Мені хотілося іншого життя, і я шукала його через якісь корисні справи, у яких могла знадобитися. У школі я почувалася непотребом, а в розповсюдженні аудіокасет — незамінною людиною. Експертом із розповсюдження. Школа не так скоро закінчилась. Я не закінчила її з якимись відзнаками, не пішла в інститут, не почала шукати якоїсь престижної посади, щоб «пристроїтись». У мене було дивне життя, самоосвіта і постійна робота над собою.

Збоку

Втім, мене ніколи не покидало одне відчуття. Я пам’ятаю його завжди — і тоді, і зараз. Відстороненість. Це іноді так, наче ти сам собі снишся і дивишся на все, що відбувається з тобою, зі сторони і от, навіть вчиняючи якісь дії, навіть коли взаємодієш із соціумом, бачиш себе збоку. Тоді я дивилася на свою школу збоку, відсторонено, не заглиблюючись у процес, а навпаки — наче спостерігала за матчем з трибуни.

Відстороненість була завжди соціальною, але не тактильною. Мені завжди надзвичайно важливими були доторки. Якимось чином я виростала дуже тактильною. Бабуся мене привчила до своїх рук, вона робила просто неймовірний масаж, чуттєвий і розслаблювальний. Вона ніколи б не подумала, що настільки сильно увійде в мої особисті стосунки.

Тоді у суспільстві фактично вважалося, що масаж — це синонім проституції. Так і досі безліч людей думає, мені здається. Але я привчала усіх своїх хлопців, щоб робили мені масажі, як бабця, за її рецептом.

З Андрієм ми разом переїхали до Києва. Це місто видавалося мені безрозмірним, я страшенно любила тут гуляти. У Києві відчувався якийсь смак свободи, якого не вистачало вдома. Андрій пішов працювати на комп’ютерний склад. Там працювало саме бидло. Під його впливом він змінювався на очах. Його погляди трансформувалися у строгій відповідності до бидла, з яким він працював. Якось ми зібралися разом із його співробітниками. Я сиділа і слухала. Вони обговорювали Беркову. Я не любила порно, але мене обурювала їх позиція. Беркова саме тоді була учасницею російського реаліті-шоу «Дом-2», і з нею там стався секс-скандал. Відео, на якому вона займалася сексом з учасником передачі, потрапило у мережу. Хлопці називали її проституткою і говорили про те, що героєм

1 ... 3 4 5 ... 35
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Saint Porno. Історія про кіно і тіло», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Saint Porno. Історія про кіно і тіло"