Читати книгу - "Вибрані поезії"

Сім життів
Сім життів я маю, сім життів у мене, сім життів злотавих, гарних і зелених. Голова, що стята, голова в безчесті: стебло мого духу проросте в сієсті. Дракон — пурпуровий, а лапи — зелені, сім життів я маю, сім життів у мене. Велети і карли: сім голів зітніте — відростуть, уперті, наче зло на світі. Сім життів я маю, сім життів у мене, сім життів злотавих, гарних і зелених, що мучать залізом і шпагами колють, але, стяті якось, не зростуть ніколи. Засушить одразу сім голів зелених принц, якого жду я. Без формул магічних той дракон крилатий сім життів, що в мене, втратить, коли вчує низку слів ліричних. Що сказали би?
Що сказали би люди, зціпенівши в обаві, якби я, підкорившись невичерпній уяві, покрасила волосся фіолетом і сріблом, вдягла пеплум античний, гребінець — не потрібен, підколола жасмини чи ясні незабудки й зі скрипками співала, в місто вибігши хутко, чи якісь мої вірші на майданах читала, попри всі заборони, невгамовна й зухвала? Чи гляділи б на мене, вкривши всі тротуари? Чи, як відьом-чаклунок, спопелили би жаром? Чи дзвонили б, до меси закликаючи втішно? Від такого сюжету мені робиться смішно. Передчуття
Я маю передчуття, що проживу дуже мало. Ця голова моя тиглем мені здається, очищена й непридатна. Але без скарги, без жахливої сцени, я хочу вмерти під вечір безхмарний, під сонцем щедрим, щоб у великім жасмині зродилася біла гадюка, яка солодко, ніжно вжалить мене у серце. Заблукана овечка
Заблукана овечка, промовили тихцем. Заблукана овечка. Знизала я плечем. Заблукана овечка. Я вийшла з темноти; в лісах небесні зорі я прагнула знайти. Заблукана насправді. Бо золото своє комусь-то віддала я, не знавши, хто він є. Заблукана насправді, адже вогонь небес я не вважала гідним, тож він для мене щез. Заблукана насправді, отож і йду я десь. Квадрати й кути
Будинки ряду, будинки ряду, будинки ряду. Квадрати, квадрати, квадрати. Будинки ряду. Вже люди мають душі квадратні, шиковані думи і спини з кутами. Учора сама я зронила сльозину, мій Боже, квадратну. Паразити
Не можу допустити, що в Бога — інша форма. Життя його — безмежне, це — абсолютна норма. Очей не мав ніколи: він дивиться зірками. Рук теж не мав ніколи: вдаряє він морями. І язика не мав він: показує вогнями. Скажу тобі без огуди; знаю, що в нього є паразити: речі та люди.