Читати книгу - "Оповідання"

«Невже це гесперорніс? — подумав Попов. — Тоді це один з перших справжніх птахів, що жили в кінці крейдяного періоду».

— Гей, Іване Петровичу! Вставайте мерщій! Ураган налітає, треба кріпити намети, — почувся чийсь гучний голос.

Попов здригнувся. Окрик товариша повернув ученого до дійсності. Полотнища намету надувалися і ляскали; на підлозі валявся капелюх, який нещодавно жував бронтозавр. Попов підняв його, насунув і вийшов з намету.

Буря швидко наближалася. Вся західна половина неба була закрита важкою буро-жовтою хмарою. Край її вже приховав сонце. Низ хмари весь час клубочився у вигляді круто нахилених стовпів, що крутилися. Гравій і піщинки дробом били по наметах.

По землі звивалися змійками струмені піску, проносилися сухі галузки, листя, стрибками пересувалися жовті кущики перекотиполя.

Робітники пригнали коней і верблюдів, які паслися в степу недалеко від стану. На цих тваринах перевозили ящики із добутими кістками з місця розкопок на стан і привозили воду в барильцях з чистої ковбані у руслі річки, знайденої досить далеко від стану. Коней прив’язали до вантажівки з підвітряного боку, а верблюдів уклали на землю спиною до вітру. Ще трохи — і буря насунулася на табір. Стало темно. Полотнища наметів прогиналися від вітру глибоко всередину і тріпотіли, піщинки сипалися на них градом і цівками стікали вниз. Здавалося, що полотно не витримає тиску повітря, лусне по швах, і намет, роздертий на шматки, відлетить разом з хвилями бурі на схід. Люди, стоячи, підпирали руками вертикальні жердини, що тремтіли під натиском вітру.

При одному з поривів бурі Петров відзначив своєму товаришеві Панову:

— Пам’ятаєте, як один географ стверджував, ніби пилові бурі бувають лише там, де є орні поля, з яких вітер і піднімає дрібний порох? За його словами, в пустелі такі бурі неможливі. Що сказав би він сьогодні тут, у Гобі, де на сотні кілометрів немає ніяких орних полів? Немає навіть колісних доріг, що завжди порошать при вітрі. Звідки ж тоді тут стільки піску й пилюки?

— Бувають такі уперті вчені, — відказав Панов. — Вони наполегливо захищають свої дуже скороспішно надумані гіпотези, не зважаючи на фактичні дані, які їх спростовують. Йому слід було б відвідати також пустелі в центральних штатах Північної Америки, де ніхто не оре землю, а пилові бурі часті й відносять куряву до Нью-Йорка, за тисячі миль на схід.

Буря тривала години з півтори і закінчилася короткою, але сильною зливою з грозою — взагалі досить рідкісним явищем у Гобі. Злива стривожила вчених. З прискалків западини, на одному з яких були розкриті кістконосні шари, вода могла литися потоками і водоспадами, знести брезент, розкидати і пошкодити щойно відкриті яйця ящерів. Слід було перевірити місце розкопок. Палеонтологи попрямували туди. Підійшовши до берега річки, яка вранці була ще жалюгідним струмочком, вони побачили цілий потік, завширшки в десяток метрів. Він з шумом котив свої хвилі, буро-жовті від грязюки, перекочуючи по руслу гальку і навіть валуни. Очевидно, злива захопила і схили Хангаю, звідки дощова вода лише тепер встигла добігти до дна Долини озер.

На місці розкопок також видно було сліди роботи зливи. Біля підніжжя уступів у багатьох місцях лежали змиті із приступок конуси жовто-червоної грязюки з галькою і уламками. У глибокій улоговині на дні западини стояло озерце брудної води. В озерці плавав брезент, знесений бурею із приступки, на якій вранці було розкрито гніздо яєць. Саме гніздо було покрите шаром червоного багна в два-три пальці завтовшки.

Оглянувши місце, учені вирішили не зчищати зараз багнюку з яєць. Це могло пошкодити намоклу шкаралупу. До ранку багно мало застигнути, і тоді його легше буде знімати шматками, обережно і не поспішаючи. Брезент витягли з води і розстелили сушитися.

Тим часом Попов пройшов на схід від стану, де він напередодні знайшов у барханних пісках кілька палеолітичних знарядь і залишив їх на піску, щоб легко знайти це місце і почати правильну розкопку.

Знаряддя — грубі наконечники стріл, велике вістря списа і декілька шкребків — лежали, ледь виступаючи з піску, на найнижчій частині навітряного схилу одного з барханів. Геолог швидко знайшов це місце і спочатку не повірив своїм очам: замість семи-восьми предметів, залишених напередодні, він побачив аж десятки їх. Мабуть, у цьому місці колись була ціла майстерня первісної людини. Свого часу майстерню засипав, насунувшись, великий бархан. Багато століть, перевіваючись вітрами, поволі переміщувався пісок. Напередодні, коли тут були геологи, навітряний схил бархана почав сходити з місця, де була прихована під піском первісна майстерня. Минулий ураган майже очистив від піску стародавні знаряддя і камені, частково вже розколені, колись принесені сюди первісними майстрами. На гранях, створених людиною при оббивці знарядь, виднілися сліди полірування їх піском.

Попов захопив декілька зразків знарядь, щоб показати їх товаришам і почати розкопки. Це було перше відкриття залишків палеолітичної людини в Гобі, і воно дуже втішило ученого. Тепер і він привезе з експедиції хорошу здобич.

1947

Нещодавно у мене був цікавий гість — один з льотчиків Головного управління Північного морського шляху. У своїх польотах над Льодовитим океаном вони вивчають стан і переміщення крижаних полів, знаходять зручні шляхи для суден, що прямують із заходу і сходу в гавані узбережжя Сибіру, в гирла великих сибірських річок, для доставки товарів, для постачання працівників полярних станцій і місцевого населення і для вивозу різних вантажів, що прибувають по сибірських річках.

Цей льотчик бував у мене перед Вітчизняною війною, коли він брав участь в льодових розвідках «полюсу недоступності» і у пошуках невідомих земель серед льодів — земель Андрєєва і Санникова. Тепер, опісля стількох років, він знову відвідав мене.

— Я нещодавно повернувся з дуже цікавого, навіть надзвичайного польоту, — повідомив він, привітавшись зі мною.