Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Поезії, що не ввійшли до збірок (1900-1916), Франко І. Я. 📚 - Українською

Читати книгу - "Поезії, що не ввійшли до збірок (1900-1916), Франко І. Я."

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Поезії, що не ввійшли до збірок (1900-1916)" автора Франко І. Я.. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 3 4 5 ... 17
Перейти на сторінку:
і до сліз вигриза людям очі,

Або неначе та хмара вогка, що пропасниці плодить,

Висіла туга й печаль над двором королівським Ойнея.

Сім уже літ, як поплив Мелеагер, герой богорівний,

З Язоном Аізоненком шукать золотої Колхіди

Серед страховищ і бур на краях непривітного Понту.

І не приходила вість із чужини до батька, до неньки

Ні з ластівками, що все прилітали з-за моря весною,

Ні з журавлями, що враз із осінніми млами з півночі

З криком журливим тягли нерозривним ключем понад море.

Гнеться батьківське чоло від тих дум невеселих додолу,

А в своїм пишнім покої сидить безутішная мати,

Подушку мочить слізьми, кулаками б’є висохлі груди,

По неприсутнім рида і голосить, немов по померлім.

Або, заціпивши зуби і в серці журбу засклепивши,

Ходить по домі, немов тая Злоба із жалом гадючим,

Поїдом їсть і вітця, і всю челядь, і лає, й лютує,

І з королівських палат мов передсінок Тартара робить.

 

Разом прилинула вість, наче той соловій голосистий,

Що ти не бачиш його, де сидить, у гущавині скритий,

Тільки солодкі пісні зачуваєш і серцем радієш.

Чути: вертає Арго з небезпечного, довгого шляху.

Чути - героїв везе, несмертельною славою вкритих,

Хоч і не всім, що пішли, довелося вернути додому.

Чути предивні дива про пригоди в краях невідомих,

Та найдивніше - вони поплили проти сонця-півночі,

А се по довгих літах із західного моря вертають.

 

Заворушилося скрізь, загула на сі вісті Еллада,

Щезла понурая мла над двором королівським Ойнея.

Вперве по довгих літах чути: гарна весна завітала,

Вперве всміхнулося сонце, дихнув вітерець ароматом,

Вперве дрібний соловій до зболілого серця промовив

Співом своїм мелодійним і батькові й неньці журливій.

 

Ще, мов мороз весняний, пробігала по серцю тривога:

Ну ж Мелеагер погиб у далекому краї за морем?

Ну ж у неволю попав чи відбився де від товариства?

Та незабаром прибіг із Корінфа гонець скорохідний

До Калідона, приносить Ойнеєві радісні вісті,

Що Мелеагер живий і здоров бенкетує в Корінфі

І, як скінчаться лише многолюдні бенкети і грища,

Верне додому в обійми коханого батька і неньки

І нерахований скарб привезе, у походах здобутий.

 

Тут боговидний Ойней, первородний Портаона зчадок,

В серці великої пільги зазнав - не без ласки Зевеса -

Й щиро заходився дань, приобіцяну здавна безсмертним,

На многорадісний день повороту героя готовить.

 

Три гекатомби: з волів, і з кізлят, і з овець тонкорунних,

Три щирозлоті миски і дванадцять триніжків спижевих -

Дар королівський у храм світодержця Зевеса в Додоні,

Врешті дванадцять плащів, перетиканих пурпуром тирським,

Дар королеви Альтеї мандрівним співцям злотоустим,

Щоб, у солодкі слова їх божественним даром заклята,

Слава героїв і діл їх великих вовіки тривала.

 

Ось і настав уже день, коли радісний, в зброї злотистій,

На пурпуровім візку, що запряжений білими кіньми,

В рідний в’їжджав Калідон боговидний герой Мелеагер.

Наче той Геліос-бог із рожевої брами Титана

Вранці виходить і світ оживляє, красить, звеселяє,-

Так він стояв на теліжці, слоновою кістю оббитій.

В лівій руці пурпурові віжки, а правицю могутню

Вгору простяг - батога не терпіли безсмертнії коні -

Радісним криком вітав серцю милую рідну країну.

Довкола нього чвалав хто на конях, а хто на теліжці,

Почт немалий товариства - славутнії все аргонавти:

Перший Дріант з Калідона, кінник і Аресів потомок,

Потім Ідей і Лінкей, Афареєнки, родом з Мессени,

Далі могутній Тезей Аігеєнко, слава атенців,

І фессалієць Адмет, син Ферея, їздець незвитяжний,

Потім Анкей і Кефей, аркадійці, Лікургові чада,

Враз на спижевім візку, що дзвенів, пролітаючи шляхом,

А праворуч Мелеагра краса і оздоба Еллади -

Язон, Аізона син, що безсмертною славою вкрився

Там, у Колхіді сумній і в пригодах далекого шляху.

Тут іще славний Іфікл, Амфітріона син, був, тебанець,

І Пірітой Іксіоненко з щедрої хлібом Ларісси,

Ще й Еаченко Пелей із лісистої Фтії гірської,

І Теламон, його брат, з Саламіни, облитої морем,

Еврітіон Акторенко, Пелеїв і друг, і возниця,

Амфіарай, Оіклея синок із Аргоса міцного,

Врешті Схойнея дочка, Артеміді з постави подібна,

Перла аркадських дівчат Аталанта, що в стрілянні з лука

Перемага всіх мужчин, а всіх женщин умом і красою.

Гордо на своїм візку, сніжно-білими тягненім кіньми,

В білім хітоні вона, оперезана поясом срібним,

Їде, недбало віжки держачи, ліворуч Мелеагра.

Радісним окриком їх повітали у стін калідонці,

А поза ними, немов величезная сіра гадюка,

Курява з шляху встає, і жене, і ніяк не догонить.

 

Брама важка городська заскрипіла на мідних завісах.

Си́пнули купи людей у празничному вбранні назустріч,

Цвіти, й зелені гілки, і барвистії шати, й коверці

Стелячи втішно на шлях, куди їхало славне геройство.

Так серед окриків їх провели вулицями тісними

Вгору на площу, де дім королівський, а враз і фортеця

Горда стоїть, а спереду обведене муром подвір’я.

Тут і безсмертних богів кам’янії жертовники, чорні

Від ненастанних огнів і обризкані кров’ю довкола,-

Бо найлюбіша богам найсвятіша та жертва кровава.

Тут кінники й возові позсідали з теліжок і з коней -

Коні й теліжки у них королівськії слуги забрали,

В стійла просторі як стій повели й примістили дбайливо.

Але на пишному ганку вже ждали прибулих здалека

Старець поважний Ойней Партаоненко, Зевсів потомок,

Поруч його королева, богині подібна Альтея,

І Клеопатра Ідеївна, вірна жона Мелеагра,

Хлопчиків двох держачи, Мелеагра синків, коло себе.

Позаду них молоді Тестієнки, геройськеє плем’я,

Сильний Іфікл, Еоїп, і Плексін, і Евріпіл найменший,

Краю Евретів князі, наймилішеє браття Альтеї!

 

Вбачивши любих своїх, Мелеагер, мов блискавка з хмари,

Кинувсь до батькових ніг, проливаючи щедрії сльози;

Мами коліна обняв, а вона до грудей його тисла,

Хлипала важко, та все лише:

1 ... 3 4 5 ... 17
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поезії, що не ввійшли до збірок (1900-1916), Франко І. Я.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Поезії, що не ввійшли до збірок (1900-1916), Франко І. Я."