Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Будь мечем моїм, Олександр Олесь 📚 - Українською

Читати книгу - "Будь мечем моїм, Олександр Олесь"

271
0
16.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Будь мечем моїм" автора Олександр Олесь. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Перейти на сторінку:
свій,

Немов я кинутий остався

Один в пустелі світовій.

 

1908

 

«Не жди докорів і погріз…»

 

 

Не жди докорів і погріз,

Ні зайвих слів, ні зайвих сліз,

Бо я їх всі в собі спалю,

Бо я люблю тебе, люблю.

 

Літа пливуть, і в мряці літ

Довчасно гасне серця цвіт…

Цвісти б… горіть…- я цвіт гублю,

Бо я тебе люблю, люблю.

 

Ні, слів докірливих не жди…

Постій… не плач! постій,- не йди.

Замовкну я… уста стулю…

Люблю… люблю… люблю… люблю!..

 

1908

 

«Душа співа, як все співає…»

 

 

Душа співа, як все співає…

Вона - як озеро… Тремтить

І рвійно лове кожну мить,

І все незмінно відбиває…

 

Поглянь,- ось-ось почне смеркати,

А там і літня ніч злетить -

П’янить, циганкою дурить…

О, єсть про що пісні складати…

 

Коли ж весь край нечутно плаче,

Гниє, розтоптаний, в смітті,

Кона, розп’ятий на хресті,-

Тоді забудь красу, співаче!

 

Тоді - вкривайтесь пилом, струни,

Навік, улюблена, прощай,

А ти, бурлако, руку дай

І - в путь, під стріли і перуни!

 

1908

 

«Синіла ніч, дивились зорі…»

 

 

Синіла ніч, дивились зорі,

Дрімало стомлене село,-

Коли це враз вогняне море

Його схопило й залило.

 

…Крізь дим прорвався дзвін крилатий,

Махнув осмаленим крилом,

І, наче птах, стрільцем підтятий,

Забивсь, заплакав над селом.

 

«Води! води!» - лунає всюди.

«Ламай, неси, топчи, туши!

Куди пропали звідси люде?!

Чом там немає ні душі?

 

Подай драбину, кинь лопату,

Біжи за ломом, бий вікно!..

Куди?! куди,- не лізь в кімнату,-

Там все горить уже давно».

 

«Води! води!» - лунає всюди.

«Давай що-небудь дах накрить!

Сюди! рятуйте, добрі люде!

Горить! ох, лишенько, горить!»

 

А там, в пітьмі десь, на дорозі,

Жінки голосять в сорочках,

Холонуть діти на морозі

І немовлята на руках.

 

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

 

В огні палає Україна.

 

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

 

Але на крик несамовитий

Ніхто з синів її не йде,

І дзвін, каміннями розбитий,

В повітрі більше не гуде.

 

1907

 

«Я ріс в болоті, мов бур’ян…»

 

 

Я ріс в болоті, мов бур’ян,

В воді було моє коріння,

А листя блідло без проміння,

І ржею їв його туман.

 

Тепер даремне сонце ждане,

Даремна ласка днів ясних,-

Нехай мій ніжний цвіт без них,

На жаль,- хто знав його,- дов’яне.

 

1907

 

«Коли на крилах ночі…»

 

 

Коли на крилах ночі

На землю сон злетить,

Ти в темний сад виходиш

З квітками говорить.

 

Ти знаєш, що заснув я

І сплю уже давно,

Замкнуті в мене двері,

Зачинене вікно.

 

Даремно ти гадаєш,

Тебе я одурив:

Всю ніч я за тобою

Нечутно проходив.

 

Тобі сказала рожа:

«Я бачила його:

Сьогодні вранці рвав він

Квітки з куща мого».

 

Шепнув тобі барвінок:

«І я його стрівав,

Засмучений ходив він

І лист мій потоптав».

 

Акація зітхнула:

«О травонько моя,

Навіщо там кохання,

Де треба забуття…

 

Іди собі у хату,

До нелюба іди

І милого ночами

Ніколи вже не жди».

 

Колишуться троянди,

Акація зітха:

«Забудь його навіки,-

Тебе він не коха».

 

І здалеку я бачив,

Як стала ти ридать

І, впавши на коліна,

Барвінок цілувать.

 

1906

 

«В пісні муки, в муці щастя…»

 

 

В пісні муки, в муці щастя,

В’яне все в гаю…

О, не слухай, усміхнися

І скажи - люблю.

 

Поцілуєш,- і від чару

Змовкнуть солов’ї,

І до ранку будуть слухать

Тільки нас гаї.

 

1907

 

«Кожний атом, атом серця…»

 

 

Кожний атом, атом серця

Оберну я в слово, в згук…

О, яка велика вийде

Повість радощів і мук!

 

Кожний ніжний рух сердечний

В пісню срібну переллю,

Окрилю її любов’ю

І стражданням запалю.

 

Полетять пісні крилаті,

Краплі крові полетять…

Понесуть усе з собою…

Тільки біль мені лишать.

 

1906

 

«З серцем, повним смутку-горя…»

 

 

З серцем, повним смутку-горя,

Утомився я ходить

І прийшов на берег моря,

Щоб журбу свою втопить.

 

«Хвилі, хвилі! люту муку

Ви з грудей моїх візміть…

Утопіть її, гадюку,

На край світу занесіть…»

 

Стали хвилі і зітхнули…

І крізь сльози бачив я,

Як в журбі моїй тонули

Море, небо і земля.

 

1908

 

«Вклонися ж йому ти низенько… низенько…»

 

 

«Вклонися ж йому ти низенько… низенько…» -

Сказала ти вчора мені…

А в мене забилось, забилось серденько,

І щось увірвалось в його глибині…

 

Вклонивсь я від тебе… зрадів козаченько,

Веселий, як сонечко, став…

Я глянув і ще раз: «Низенько, низенько…» -

Крізь сльози йому проказав.

 

1904

 

«У долині, поміж горами…»

 

 

У долині, поміж горами,

Де розсипались хатки,

На городі під чинарами

Я угледів нагідки…

 

І згадав свою бабусеньку…

Ось іде вона в садок,

Щоб нащось нарвати на зиму

В’язку жовтих нагідок.

 

О, коли б ти зараз вгледіла,

На які нам гори йти,

Затремтіли б твої рученьки,

І кричати стала б ти:

 

«Ти завів мене в кумедію?!

Стій же, шибенику, стій!

Розкажу я все до крихтоньки

Завтра матері твоїй…

 

Що ж! Ти звідси вийти думаєш?

Ач! Стоїть собі, як пень!

Ох, просидиш ти в погребиці

Вкупі з жабами весь день».

 

І даремно запевнив би я,

Що це справжні скелі гір

Обнімаються з туманами

І приковують наш зір,-

 

Не повірила б, а сердилась:

«Сто я років прожила,

Сотні верст за вік проїздила,

В сотні селах побула…

 

На які я гори сходила,

Тільки

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Будь мечем моїм, Олександр Олесь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Будь мечем моїм, Олександр Олесь"