Читати книгу - "Тімон Афінський, Шекспір Вільям"

І не раз
Я вас благав, порушуючи звичай,
Ощадніш витрачати ваші гроші;
Не раз я чув од вас гіркі докори,
Коли вас порівняти умовляв
Відплив прибутків із припливом боргу.
Мій любий пане, хоч уже й запізно,
Та краще, як дізнаєтесь тепер,
Що все багатство ваше не покриє
І половини боргу.
Тімон То продай
Мої маєтки.
Флавій Всі вони в заставі,
А деякі й пропали вже. А те,
Що залишилося, не зможе й пельку
Сьогодні лихварям заткнуть. А завтра
Настигнуть інші. Як же ми сей час
Переживем? Полагодим рахунки?
Тімон Моя земля тяглася аж по самий
Лакедемон.
Флавій Мій добрий пане, світ —
Це тільки слово, і якби увесь
Він вам належав, ви б його збулися
Єдиним подихом.
Тімон Ти правду кажеш.
Флавій Якщо ви розпорядливість мою
І чесність запідозрите, нехай
Якнайстрогіше судді перевірять
Всі наші справи. Свідок бог! Коли
Тут годувались юрби галасливі
И вином розлитим плакали льохи,
І всі покої сяяли огнями
Та п'яними піснями завивали,
Я у спустошений курник ховався
І сльози лив.
Тімон Прошу тебе, замовкни.
Флавій О небо, я казав, який він щедрий!
І як багато ласого добра
Ті мугирі й раби пожерли за ніч!
Хто з них Тімонові не рад служити?
Хто серце, меч і все своє багатство
Тімонові віддати не готовий?
Тімонові, найкращому між кращих!
А зникли гроші — пропадає й голос
В облесників, і настає похмілля.
Війнуло холодом — і мух не стало!
Тімон Покинь свої повчання. Я ніколи
Гулякою розбещеним не був.
Хоч нерозумно жив, та з чистим серцем.
Чому ж ти плачеш? Як ти можеш думать,
Що друзі у біді мене полишать?
Опам'ятайся! Ледве з бочки дружби
Я вийму чіп і вивірить серця
Захочу позичкою, то напевне
Так само легко зможу скористатись
І друзями, й багатством їх, як зараз
Тебе примусити заговорити.
Флавій Нехай же все це збудеться!
Тімон Я лихо
Вважатиму за благо: перевірю
Я друзів ним — і ти тоді побачиш,
Як помилився ти в моїх достатках.
Моє багатство — друзі. Гей, сюди,
Фламінію, Сервілію!
Входять Ф л а м і н і й, С є р в і л і й та інші слуги.
Сервілій Я тут!
Тімон Я розішлю вас поодинці. Ти йди до Луція, а ти
до Лукулла; я полював з ними сьогодні. А ти — до Семпронія.
Привітайте їх від мене й скажіть, що я радий скористатися на-
годою і звертаюсь до них з проханням позичити мені грошей. Ну,
хоч би п'ятдесят талантів.
Фламіній Все зробим, ваша милість.
Флавій
(убік)
Лукулл і Луцій? Гм...
Тімон
(до іншого слуги)
Ти — до сенаторів. На їх увагу
Я маю право, бо своїй вітчизні
Я чесно послужив. Скажи, щоб зараз
Мені прислали тисячу талантів.
Слуга виходить.
Флавій Я вже насмілився до них звернутись,
Бо думав, що найкраще перед ними
Прислужиться печатка ваша й підпис.
Вони лиш головами похитали —
І повернувся я ні з чим додому.
Тімон Невже це правда? Як могло це бути?
Флавій Вони одноголосно заявили,
Що саме скрута в них... що грошей мало...
Що руки в них не вільні... що вони...
Вас поважають... що вони хотіли б...
Що це недобре... що й достойним людям
Трапляється спіткнутися... бажають
Вам усіляких благ... жаліють... потім,
Важливішими справами зайнявшись,
Незадоволено кривились, косо
На мене позирали і з такою
Холодною байдужістю кивали,
Що заморозили в мені бажання
Провадити розмову.
Тімон Хай боги
За це відплатять їм! Підбадьорися!
Невдячність тих дідів — цілком природна,
Бо зсілась їхня кров, і захолола,
І ледве цідиться. У них замало
Вже теплоти, тому вони й недобрі.
Людська природа, хилячись до смерті,
Готується до трудних, довгих мандрів.
(До одного із слуг)
Навідайсь до Вентідія.
(До Флавін)
Не треба
Журитися. Ти чесний і надійний.
По щирості, ні в чому ти не винен.
(До слуги)
Недавно поховав Вентідій батька
І спадщину велику відібрав.
Коли в тюрмі він був, забутий всіми,
Я визволив його за п'ять талантів.
Вклонись від мене і скажи йому,
Що тільки крайня змусила потреба
Про борг йому сьогодні нагадати.
Слуга виходить.
(До Флавія)
Як їх одержиш, передай відразу
Тим посланим, що сплати вимагають
Негайної. Мовчи! Забудь і гадку,
Що друзі нас допустять до упадку!
Флавій Ця думка — ворог наш. Хто щедрий, пане,
Той бачить щедрих скрізь, куди не гляне.
Виходять.

ДІЯ ТРЕТЯ
СЦЕНА 1
Афіни. Зала в домі Лукулла.
Ф л а м і н і й жде. До нього виходить слуга.
Слуга Я сказав про тебе панові. Він зараз вийде до
тебе.
Фламіній Дякую, друже.
Входить Л у к у л л.
Слуга А ось і наш пан.
Лукулл
(урік)
Тімонів служник! Звичайно, з подарунком. Ну,
це дуже до речі: мені якраз приснилася срібна миска й коновка
для вмивання. Фламінію, мій чесний Фламінію! Моє тобі шану-
вання. Друже! Принеси вина.
Слуга виходить.
Як же мається благородний, достойний, велико-
душний Тімон Афінський, твій найщедріший пан і хазяїн?
Фламіній Він здоровий, добродію.
Лукулл Я дуже радий, що він здоровий. А що там у те-
бе під плащем, люб'язний Фламінію?
Фламіній Порожня шкатулка, більше нічого немає. Від
імені свого пана я благаю вашу честь наповнити її. Моєму панові
вкрай потрібні п'ятдесят талантів, і він послав мене одержати їх
у вас, не сумніваючись ні на хвилину, що ви одразу знайдете їх
для нього.
Лукулл Так, так, так... "Не сумніваючись, кажеш, ні на
хвилину?" Гай-гай! Він — благородний муж, от тільки не вміє
порядкувати в своєму домі. Частенько, обідаючи в нього, казав я
йому про це. А потім приходив вечеряти, щоб умовити його не
тринькати своє добро. Але він не зважав на мої поради, не напо-
умили його мої відвідини. У кожного з нас є свої вади, а його
вада — щедрість. Я часто дорікав йому, але так і не зміг відучити
його.
Входить слуга з вином.
Слуга Ось вино, ваша милість, будь ласка.
Лукулл Фламінію, ти завжди здавався мені людиною
розумною. Твоє здоров'я!
Фламіній Дякую за ласкаве слово, пане.
Лукулл Я повинен віддати тобі належне — у тебе мет-
кий і бистрий розум, і ти вмієш пристосовуватись до обставин. Ти
не пропустиш доброї нагоди, коли добра нагода сама йде до тебе
в руки. І це дуже добре.
(До слуги)
Вийди поки що, хлопче.
Слуга виходить.
Підійди до мене, чесний Фламінію! Твій хазя-
їн — дуже щедрий; але ти розумний і добре знаєш — хоч і при-
йшов до мене,— що тепер не час позичати гроші, а надто по друж-
бі, без будь-якого забезпечення. Ось тобі три солідари. Будь дру-
гом, викинь з пам'яті нашу зустріч і скажи Тімонові, що не застав
мене. Бувай же здоров!
Фламіній Невже цей світ і справді відмінився
А ми живем, як досі? Прах мерзенний,
Лишайся там, де моляться на тебе!
(Кидає гроші додолу)
Лукулл Он як! Тепер я бачу, що ти — дурень і якраз
до пари твоєму Тімонові.
(Виходить)
Фламіній Нехай же й ці добавляться монети
В пекельний тигель, де тобі кипіть
. Судилося! Хіба ти друг Тімона?
Болячка, ось хто ти! Невже у дружби
Таке заниділе, молочне серце,
Що може за ніч скиснуть? О боги!
Я знаю, як це тяжко для Тімона!
Нікчемний раб! У нього досі в шлунку
Тімонові харчі!
Яка ж йому з них користь може бути,
Коли він сам — отрута? Хай вони
Хворобами на ньому окошаться,
А прийде смерть, хай те, що дарував
Мій пан Тімон, твого не зменшить болю,
А тільки дасть йому ще більшу волю.
(Виходить)
СЦЕНА 2
Там же. Майдан.
Входить Луцій і троє чужоземців.
Луцій Хто? Тімон? Він мій найкращий друг і най-
благородніша людина.
1-й чужоземець Нам це відомо, хоч ми й не знайомі з ним. Од-
нак я можу дещо розповісти вам, про що тут усі говорять. Щасли-
ві дні Тімона минулись безповоротно, і друзі відвертаються від
нього.
Луцій Дурниці, нізащо не повірю; не може бути, щоб
Тімонові забракло грошей.
2-й чужоземець І все-таки повірте, добродію, що один з його
слуг недавно був у Лукулла і просив позичити скількись там та-
лантів. Та що просив — благав його, розповідав про те, як потре-
бує їх Тімон,— і все-таки йому відмовлено.
Луцій Як?
2-й чужоземець Кажу вам, йому відмовлено.
Луцій Що за дивниця! Бачать боги, мені соромно й чу-
ти таке! Відмовити такій благородній людині! Небагато ж у того
честі, хто так обійшовся з Тімоном. Щодо мене, то мушу призна-
тись, хоч я одержував від Тімона тільки дрібні подарунки — гроші,
сріонии посуд, самоцвіти та інші дрібниці — хіба ж можна їх
рівняти з тим, що перепало Лукуллові? Проте, якби він звернувся
ке до нього, а до мене, я б ніколи не відмовив йому кількох та-
лантів.
Входить С є р в і л і й.
Сервілій От щастя, я знайшов-таки добродія Луція! Аж
упрів, бігаючи за ним...
(До Луція)
Вельмишановний пане!
Луцій Радий бачити тебе, Сервілію! Бувай же здоров!
Вітай від мене свого благородного, доброчесного пана, мого най-
кращого друга.
Сервілій 3 вашої ласки, мій пан посилає...
Луцій А що ж він посилає? Я вже й так зобов'язаний
йому, а він завжди посилає мені що-небудь! Не знаю, як і дяку-
вати йому за це. Що ж він прислав мені тепер?
Сервілій Тепер він присилає вам тільки своє прохання.
Просить вашу милість позичити йому сьогодні скількись там та-
лантів.
Луцій Я думаю, він просто посміявся:
Щоб він потребував якісь п'ять тисяч!
Сервілій Але ж тепер йому потрібно менше.
Якби не крайній випадок, мій пане,
Не зважився б я так наполягати.
Луцій Ти це поважно кажеш, Сервілію?
Сервілій Клянусь душею, це все — правда.
Луцій Яка ж я тварюка, що витратив усі гроші саме
тоді, коли трапляється така чудова нагода показати своє благо-
родство! Ну й не таланить же мені! Тільки вчора купив одну дріб-
ничку, а сьогодні втрачаю через неї свою честь! Присягаюсь бога-
ми, Сервілію, що в мене немає змоги виконати просьбу твого пана.
Хіба ж я не тварюка, га? Повіриш, я сам хотів був звернутись до
Тімона. Оці пани можуть підтвердити мої слова. Але тепер я не
пішов би до нього позичати за всі багатства Афін. Вітай від мене
твого доброго пана якнайсердечніше. 1 я сподіваюсь, його милість
не осудить мене за те, що я не годен задовольнити його прохання.
І ще перекажи йому: мене просто вбиває думка, що я нічим не
можу прислужитись такій благородній людині. Добрий Сервілію,
будь другом, передай це своєму панові точнісінько так, як я ска-
зав.
Сервілій Гаразд, передам.
Луцій За це тобі віддячу я, мій друже.
Сервілій виходить.
Пропав Тімон... Хто дістає відмову,
Навряд чи зможе підвестися знову.
(Виходить)
1-й чужоземець Ти чув, Гостілію?
2-й чужоземець На жаль, все чув я.
1-й чужоземець Ну що ж, такий вже світ: такі усюди
Облесники. Як можна бути певним,
Що той, хто хліб з тобою умочає
В одну сільницю, друг твій, а не ворог?
Я чув, що цей Тімон, як рідний батько,
Маєток Луція оберігав,
Підтримував його кредит грошима.
Та що там — навіть Луцієва челядь
Одержувала плату від Тімона!
А схоче Луцій випити — устами
Торкається Тімонового срібла!
Дивись тепер, чудовиськом яким
Невдячна обертається людина!
Тімонові у тім він відмовляє,
В чім добрий жебракові не відмовить.
2-й чужоземець То не по-божому.
1-й чужоземець А щодо мене,
То я в Тімона за столом не був,
І він не обсипав мене дарами
На знак прихильності.