Читати книгу - "Земля у рівновазі, Альберт Гор"

становлять найбільший новий ринок в історії світової торгівлі. Можливо, найкращою ілюстрацією моєї думки є одна подія в Бра­зилії минулого літа: саме тоді, коли відбувався «Саміт Землі», пара­лельно у Сан-Паоло було організовано виставку нових екологічно чистих технологій. Разючим був контраст між крихітною експози­цією США, яка складалася із жменьки невеликих підприємств, що продають таке обладнання, як трубоз'єднувальні муфти та дози­метри, і велетенськими, ретельно продуманими зусиллями Японії, яка виставила сотні експонатів, представлених підприємствами, що репрезентують кожний сектор економіки Японії і усі разом функ­ціонують у рамках амбітного «Столітнього плану», спрямованого на збереження глобального довкілля і координованого Міністерством зовнішньої торгівлі й промисловості і Федерацією екологіч­них організацій Японії.

Важливо пам'ятати загрозливий прецедент того економічного виклику з боку Японії (і Європи), з яким ми тепер зіткнулися на ринку екологічно чистої (ефективної) продукції та технологій. Те, що підприємці зараз називають «Революцією якості», також мало свій початок у Японії наприкінці 1960-х, коли більшість лідерів промис­ловості США припускали, що панівні ринкові сили вже визначили належний рівень якості продукції і що жодного суттєвого поліпшен­ня якості не можна досягти без втрати продуктивності, прибутків та робочих місць.

Унаслідок цього видатні американські експерти у сфері поліпшення якості та продуктивності, як-от легендарний доктор В.Едвардз Демінг, вважали, що знайти розуміння тут, удома, складно, і натомість звернули свої проникливі погляди на Японію. Решта — це вже історія: японські підприємства довели, що панівні американські уявлення щодо якості продукції просто хибні. Реконст­рукцією усього технологічного процесу з більшою увагою до дрібниць і прискіпливим моніторингом тенденцій у сфері ефективності та продуктивності вони спромоглися досягти кардинально вищого рівня якості, продуктивності та прибутковості — усього водночас! Ми ще до кінця не усвідомили значення їхнього досягнення, як уже майже втратили нашу лідерську позицію у десятках важливих галузей промисловості, як-от телебачення, напівпровід­ники і сталеваріння, тобто у галузях, в яких тепер у світовому масштабі значною мірою домінують японські компанії.

Деякі бізнес-експерти стверджують, що японська промисловість тепер готова повторити свій запаморочливий успіх в революції якості такою ж низкою проривів в екологічній революції. Наприклад, Стефан Шмідхейні, швейцарський промисловець-мільярдер, що очо­лював Ділову раду на «Саміті Землі», доводить, що деякі з тих самих американських корпорацій, які помилялися стосовно поліпшення якості, роблять тепер таку ж помилку, вважаючи, що вдосконалення у сфері збереження довкілля не можуть бути економічно виправ­даними, іншими словами, що ми повинні вибирати між робочими місцями і довкіллям.

Навпаки, чимало японських підприємств знову шукають шляхів перебудови всього виробничого процесу, цього разу з наміром недопущення непотрібного забруднення на кожному його етапі. Вони виявили, що відходи у вигляді забруднення — це також економічні збитки. Усуваючи неефективності, що призводять до виробничого забруднення, вони відкрили, що продуктивність, прибутки та екологічну ефективність можна часто покращувати одночасно.

Застосуємо аналогію: якщо ви полюєте на ведмедя, йдете до лісу і не бачите ведмедя, ви шукаєте його слідів або використовуєте собаку, треновану йти за ведмежим запахом. Так само, якщо ви про­мисловець і шукаєте способів ліквідації неефективності і не бачите її у діяльності вашої фірми, то можете спробувати відшукати її сліди або йти на її запах. Саме тут сходяться проблеми ефективності та захисту довкілля: виявляється, що забруднення — часто найкраща мітка для визначення і усунення неефективності. Наприклад, «Норзерн Телеком», виробник комунікаційного обладнання з великим підприємством у Нешвіллі, виявився першим у своїй галузі, що цілковито перестав використовувати хлорфторвуглеці, які стано­вили загрозу озоновому шару стратосфери. Під час цього процесу вони знайшли дешевший і кращий спосіб виконувати те ж саме завдання (виробництво чистих електронних плат) з вищим рівнем якості та продуктивності. І справді, численні недавні приклади успіху у США і в Японії показують, що багато далекоглядних керівників зараз бачать головні перспективи у цьому новому способі мислення про ефективність.

Більші прибутки — це важливо, але таку ж вагу має часто побічний ефект від зусилля, спрямованого на примирення прибутковості із загальним суспільним благом. Компанії, що обрали цей новий підхід, часто бачать, як виникає нова спільна мета, як серед праців­ників і менеджерів з'являється відчуття, що їхня праця стає по-ново­му гідною, а життя набуває нового змісту, оскільки вони не лише отримують прибутки і зарплату, але й долучаються до досягнення вищої мети. Під час відвідування таких компаній я бачив розуміння спільної мети на обличчях чоловіків та жінок, покликаних своїми працедавцями працювати і мислити по-новому. Я чув, з якою гор­дістю вони говорили про свою роль у завданні, вартому їхніх найкращих зусиль.

Я бачив і відчував ту саму спільну мету на «Саміті Землі», що зміцнювало усіх присутніх у одностайному рішенні. Творчий пошук ефективніших шляхів узгодження захисту глобального довкілля зовопролиття і хаос загрожують зробити надію їхньою наступною жертвою. Ставши свід­ками таких яскравих проявів найкращого і найгіршого з багатого репертуару потенціалів людства, невже не відповімо на заклик природи плекати найкраще в нас і боротися за нього? Ясно одне: ми потребуємо лідерства, аби захищати нашу спільну спадщину і наше спільне майбутнє.

Пишучи ці слова, я бачу перші промені світанку з вікна мого готелю в Сіу-Фолз, у штаті Південна Дакота. Я перебуваю у серцевині кампанії за зміну керівництва нашою країною, і хоча я ще не знаю результату, не маю сумніву: хоч би що сталося у цьому змаганні, велика боротьба триватиме. Перед моїм залученням до кампанії і саме перед тим, як я відбув на «Саміт Землі» минулої весни, я допоміг організувати у Вашингтоні зустріч вчених і релігійних лідерів для обговорення глобальної кризи. Заява, що виникла з нашої дискусії, виразила важливі істини, і я завершую цю передмову цитатою з неї:

«Ми — люди віри і науки, що упродовж століть часто мандрували різними дорогами. У час екологічної кризи ми відчули, що ці дороги сходяться. Як символізує ця зустріч, дві наші давні, іноді антагоніс­тичні, традиції зараз повертаються одна до одної у спільному зусиллі зберегти домівку, в якій живемо.

Ми беремо на себе відповідальність за надання інформації міль­йонам, яким ми служимо і яких навчаємо, про характер та наслідки екологічної кризи і того, що потрібно для її подолання.

Незважаючи на серйозність цієї кризи, ми сповнені надії. Ми, люди, незважаючи на наші недоліки, можемо бути розумними, кмітливими, співчутливими, розважливими та обдарованими багатою уявою. Ми маємо доступ до великих скарбниць моральної і духовної хороб­рості. Глибоко в наших думках живе обов'язок берегти здоров'я, безпеку і майбутнє наших дітей. Розуміючи, що світ не належить жодній країні і жодному поколінню, і керуючись відчуттям крайньої невідкладності, ми присвячуємо себе виконанню сміливого завдання — плеканню і захисту довкілля в нашому земному домі».

Ел Гор

16