Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Стань моїм першим, Адалін Черно 📚 - Українською

Читати книгу - "Стань моїм першим, Адалін Черно"

1 673
0
24.09.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Стань моїм першим" автора Адалін Черно. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 3 4 5 ... 98
Перейти на сторінку:
Глава 3

Вирішую встати з-за столу та переміститися до барної стійки. Вона знаходиться трохи далі й звідти добре видно вхід до клубу. А ще там натовп народу, через який незнайомка мене точно не розгледить. Проте я її певно побачу, коли вона повернеться всередину. Зрозуміє, що жодного чорного лексусу із водієм Андрієм немає, й повернеться.

Ані за п’ять, ані за десять хвилин вона всередину не заходить. За двадцять я допиваю третю склянку віскі й отримую смс від Ліки:

«Ще хвилин десять. Максимум — п’ятнадцять».

Отже, не здалося. Таке динамо з її боку протягом останніх двох місяців відбувається не вперше. Я не рахую, але роздратування вже накопичилося. У нас із нею чітка домовленість. Ми зустрічаємося тричі на тиждень, займаємося сексом. Коли я маю час, я веду її в ресторан або йду з нею в СПА. Сьогодні в мене повні вщерть яйця й купа вільного часу.

Ліка все це успішно прогаяла, тому, відставивши склянку далі, встаю зі стільця. Неприємно, звісно, я розраховував на мінет і, щонайменше, два перепихони, а отримав тверде динамо і смайлики-сердечки. Ліка за час, що ми разом, ніколи їх не надсилала. Ще один сигнал того, що настав час закінчувати ці стосунки.

«Я поїхав. Повеселишся без мене».

Кидаю телефон у кишеню, забираю з гардероба верхній одяг і, накинувши його на плечі, йду надвір. Дорогою прошу Діму підігнати автомобіль. У мене залишається кілька хвилин, щоб покурити.

Повз мене на виході проходить галаслива компанія явно напідпитку хлопців і дівчат. Я відходжу трохи вбік, далі від входу. Дістаю цигарку, чиркаю запальничкою й випускаю струмінь сизого диму в повітря. Через пару затягувань мене трохи відпускає. Цигарки, звісно, не замінять класного сексу, але…

Я помічаю світлу пляму праворуч не відразу. Занадто занурений у власні думки, щоб дивитися на всі боки. Пляма, точніше дівчина в об’ємній світлій шубці, не рухається. Стоїть, притулившись до будівлі та обхопивши себе руками. Коли придивляюся, помічаю, що це та плюгавка. Стоїть, тремтить, уткнулася у комір своєї шуби. Хрін знає, як впізнаю, але розумію, що вона.

Перші хвилини просто витріщаюся. Докурюю цигарку, викидаю недопалок і бачу як Діма під’їжджає за кермом мого мерседеса. Просто спуститися сходами не виходить. Іду рішучим кроком до неї. Підходжу ближче, зупиняюсь. Вона не тремтить — плаче.

— Гей… — торсаю її обережно за плече.

Вона скидає голову, примружується і швидко втирає сльози.

— Ти чого? — запитую.

— Нічого, — бурмоче вперто й руку мою зі свого плеча скидає. Киває за мою спину й каже: — Тебе «лексус» чекає.

— Ти через це чи що? — прострілює здогад.

— Пф-ф-ф!

Плюгавка закочує заплакані очі й прицокує язиком, смішно надуваючи свої й без того пухкі губи.

— У мене телефон вкрали, поки я лексус твій шукала з Андрієм цим. Складно було просто відшити? Обов’язково було відправляти на мороз? Чи це розвага в тебе така?

— Пробач. Я думав, ти зайдеш усередину, коли зрозумієш.

От ніколи ще я себе таким мудаком не відчував. Мені тридцять п’ять років, я такого у своєму житті накоїти встиг, що на пальцях однієї руки не перерахувати, але от дівчат молоденьких мерзнути не відправляв.

— А я дурепа, — каже, блиснувши злим поглядом. — Що з мене взяти, так? Ходила ось тут на стоянці, як ідіотка, поки в мене телефон із рук не вихопили.

— Ти до мене навіщо підійшла? — прямо запитую.

Останньою людиною, яка мене вичитувала, був батько. Та й то відтоді років двадцять минуло. А тут — малолітка, стоїть, тисне на болючі точки. І головне, адже я якогось хріна справді винним почуваюся. Ну справді, складно було її нормально відшити? Збрехав би, що цицьки негарні або вона не на мій смак.

— А що, — єхидно так, з глузуванням. — Не зрозуміло?

— Тон зменш, — відповідаю й руку їй простягаю. — Ходімо.

— К-куди?

— Заяву напишеш і додому тебе відвезу. Викрадача бачила хоч?

— Ні. Він з автомобіля вибіг.

— Тоді тим паче. На стоянці камери стоять, номер автомобіля проб’ють і телефон твій знайдуть. Ходімо.

Я б на її місці хрін сів у тачку до незнайомого мужика, особливо, якщо він у батьки годиться. А вона киває. Долоньку свою маленьку мені в руку вкладає й кілька кроків до сходів робить. Тендітна. Я на півтори голови від неї вищий і в плечах значно ширший. Вона виглядає на контрасті занадто мініатюрною, хоча ноги в неї довгі…

Я допомагаю їй сісти в автівку й сідаю поряд.

— Додому, Кирило Вікторовичу?

— У ділянку. Найближчу.

— Поліційну? — про всяк випадок запитує мій водій.

— Так, Дімо. Телефон у дівчини вкрали, заяву писати будемо.

Почувши ім’я водія, плюгавка кидає на мене роздратований погляд, мовляв, «навіть тут збрехав». Сволота я, не приховую.

Діма виїжджає на дорогу, а дівчина ліворуч оживає. Спину вирівнює й до мене повертається.

— Можна не до відділку?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 3 4 5 ... 98
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Стань моїм першим, Адалін Черно», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Стань моїм першим, Адалін Черно"