Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Тисяча причин для розлучення, Леся Найденко 📚 - Українською

Читати книгу - "Тисяча причин для розлучення, Леся Найденко"

968
1
24.09.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Тисяча причин для розлучення" автора Леся Найденко. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 3 4 5 ... 61
Перейти на сторінку:
Глава 2

Наступного ранку наша машина рипіла від кількості речей, які ми намагалися у неї запхати. Здавалось, узяли лише найнеобхідніше, а в результаті ледве закрили багажник. Після нічних посиденьок у пабі Єгору було поганенько. Він, хоч і не скаржився, однак постійно тримався за голову та мружився від сонячного світла.

Збагнувши, що з таким водієм далеко не заїдеш, довелося зжалитися:

- Гаразд, - зітхнула я, спіймавши на собі нещасний погляд коханого. – Сама сяду за кермо.

- Ти не знаєш дороги, - простогнав Єгор у відповідь.

- А навігатор для чого? Все, - відкрила пасажирські дверцята, - сідай та спробуй хоч трохи поспати.

- Тобі точно не важко?

- Все нормально.

Під оди вдячності від Єгора я вмостилась за кермо. Знайшла потрібний населений пункт на карті мобільного, проклала маршрут й, одягнувши навушники, виїхала на дорогу. З кожною хвилиною моя люба домівка віддалялась. На душі було трохи млосно, але я гнала сумні думки й продовжувала шлях.

Коханий вирубився ще до того, як ми залишили Вінницю. Але воно й на краще. Я любила керувати автівкою коли ніхто не контролює мене, не нагадує дивитися на дорожні знаки чи збавляти швидкість перед камерами. Лише дорога і я… До заміжжя в мене був старенький Смарт, на якому я могла годинами їздити нічним містом. Є в цьому щось особливо атмосферне, що дозволяє впорядкувати думки й відпочити. Це вже потім моя машинка продалась, аби стати частиною бюджету для спільного авто…

Їхала я довго. Одноманітний пейзаж з часом набрид, а пісні в плейлисті пішли по третьому колу. Траса була порожньою, тому, аби трохи звеселитись, додала газу. В обличчя повіяло свіжим вітерцем й охолодило спітнілу шию. Волосся стало розвиватися, як в кліпі Шакіри, прямо у такт музиці. Трохи уяви, і я мчу не в Куманівці, а у Лас-Вегас… Аж раптом автівку повело вбік! Насилу встигла загальмувати перед тим, як нас занесло у поле з соняхами.

Єгор прокинувся з диким криком. Спершу кинувся до мене.

- Що сталось? Ти не ушкоджена? – розстібнув ремінь безпеки й про всяк випадок, обмацав мої кінцівки. – Вдарилась?

- Та ні… Все нормально, - серце калатало десь у вухах. - Не знаю, як так вийшло…

- Ну принаймні я добре збадьорився, - видушив посмішку Єгор.

Він вийшов на вулицю, я слідом. Поки коханий обдивлявся колеса, я прогулювалась уздовж поля, намагаючись вгамувати нерви. До цього моменту я жодного разу не була в наближеній до ДТП ситуації. Так, інколи тупила на дорозі, інколи плутала право та ліво, але як на блондинку була досить вправним водієм. Навіть екзамен в ДАІ здала з першої спроби, а це, на секундочку, не кожному чоловіку під силу.

- У мене дві новини: хороша і погана, - постановив Єгор.

- Починай з хорошої.

- Ти просто проколола шину.

- А погана?

- Я викинув запаску з багажника, щоб запхати туди твою валізу.

Треба було зрозуміти, що то був перший сигнал повертатися додому. Сам всесвіт підказував мені не рипатися в Куманівці. Але ж ми в таку маячню не вірили, тому вирішили викликати евакуатор.

- Нехай відтягнуть нас до найближчого СТО, а звідти вже доїдемо в село. От тільки… - Єгор роззирнувся. – Щось не можу зрозуміти, де ми зараз. Не впізнаю трасу…

- Зараз я тобі все покажу, - зняла з підставки телефон й збільшила карту. – На під’їзді до Куманівців.

- Дійсно? – не повірив Єгор. – Але все якесь інакше… Тут мали б рости дерева.

- То просто ти давно був на батьківщині. Тепер, крізь призму досвіду у подорожах, звичні місця сприйматимеш дещо інакше… Чого ти так дивишся на мене?!

Брови коханого зійшлися на переніссі, а ніздрі розширилися, видихаючи гаряче повітря.

- Місця сприймаються інакше, коли їдеш в протилежному напрямку! – загарчав він. – Таня!

- Що ти таке кажеш? – я забрала мобільний. – Ось же – Куманівці. Десять кілометрів залишилось.

Єгор тицьнув пальцем у назву села.

- Читай ще раз.

- Куманівці, - я починала нервувати.

- А тепер по складах!

- Ку.Ма.НІ… - і тут моя впевненість раптово перетворилася на передчуття прочуханки. – ВКА. Куманівка. Хіба це не одне й те ж саме?

- Ні! Куманівці в протилежному напрямку! Ти заїхала хрін зна куди! В інший кінець області.

- Блін…

В очах Єгора промайнуло розчарування. Ненавиджу цю емоцію! Краще б вже злився на мене, ніж мовчки зводив очікування з реальністю. Але я теж часу дарма не втрачала. Як і належить жінці, яка в чомусь провинилась перед чоловіком, я вирішила влаштувати розбір польотів та зробити винним у всьому саме його:

- Якби хтось вчора залишився вдома, а не напився з дружками, то міг би сам кермувати! Бачте він хропака давав усю дорогу, а тепер претензії мені пред’являє!

- Ти ж сама це запропонувала!

- Пити у пабі? Я такого не пропонувала. Наче не можна було відзначити підвищення без алкоголю.

- А що нам треба було зробити? Замовити солодкий стіл із зефірками та лимонадом? Чи тебе більше бісить те, що я розважався з друзями, поки ти була вдома? То пішла б зі мною.

- Між іншим, ти мене не запросив.

- Я ж спершу тобі запропонував провести вечір разом!

- Але так зрадів, коли я відмовилась, що за мить злиняв.

- Боже… - схопився за голову. – У мене просто нема слів.

- То й мовчи.

Єгор послухався. Ми розійшлись у різні сторони: він сів на узбіччі, я – бродила по полю. Мені вистачило десяти хвилин, аби зрозуміти, що ця гризня була зайвою. Що там радять робити у таких випадках? Примирення палким сексом? Хм… Машина забита барахлом, соняхи колотимуть дупу, та й взагалі від спеки піт тече рікою, не хочеться навіть притулятися до іншої людини. Ні, це не варіант.

А остаточно думки про близькість розвіялися, коли в Єгора задзвонив телефон й стурбований голос його матусі рознісся усією трасою.

- Синку! Ви де є?!

 

Ану скажи, це тільки в мене таке відчуття чи всі свекрухи дійсно маюсь спільну рису? Річ у тому, що часом мені здається, ніби Тамара Петрівна має екстрасенсорні здібності. Ні, вона не лікує травми, не допомагає в пошуках зниклих і не передбачає майбутнє. Але дещо в неї виходить напрочуд добре – вона завжди відчуває момент, коли між нами з Єгором виникає напруга. Може, це так працює її рудиментарний материнський інстинкт, але десять із десяти наших подружніх скандалів закінчується дзвінком свекрухи, яка, ніби ненароком, підливає масла у вогонь.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 3 4 5 ... 61
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тисяча причин для розлучення, Леся Найденко», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Тисяча причин для розлучення, Леся Найденко» жанру - 💙 Жіночий роман:


Коментарі та відгуки (1) до книги "Тисяча причин для розлучення, Леся Найденко"
Сімка
Сімка 17 травня 2023 09:48

Дуже сподобалася книжка. В легкій формі описане сімейне життя. Дуже багато моментів, де аж сльози текли від сміху. 

Рекомендую для приємного проведення вихідних за книжкою