Читати книгу - "Ти нікому не розкажеш, Олекса Мун (Alexa Moon)"

Аріс

Вона така красива. З глузду з'їхати. Так близько. Я стримую себе з останніх сил. У неї такі гарні очі. Чорт забирай, ви бачили її блакитні очі?

Хлопець невпинно чиркає коліщатком запальнички, випускаючи крихітний вогник. Він танцює на сталевому покритті, відбиваючись шаленим блиском в очах Аріса.

Він всю ніч просидів у цьому кріслі, не зрушивши. Дивився, як плавно здіймаються її груди. Боровся з диким бажанням ступити до ліжка, де спала дівчина, і провести пальцями по розкиданому на подушці світлому волоссі.

Її коротка сукня задерлася до середини стегна, оголюючи бліду шкіру.

Вона для нього так вирядилася? Для цього придурка Андрія?

Роздратування хвилею проходить вздовж хребта. Хлопець здригається ніби десь тут гуляє протяг, облизуючи спину холодними язиками.

За іронією телефон дівчини спалахує вхідним дзвінком і на дисплеї відбивається слово "Улюблений".

Аріс скидає дзвінок і повністю відключає телефон.

— Трахайте свою суку далі! — шепоче під ніс та відкидає телефон на стіл.

Від глухого стуку блондинка сіпається і підскакує на ліжку.

Аріс переводить погляд на дівчину, смикаючи куточки губ вгору. Прокинулася моя дівчинка, Софа... Ну, познайоммося ближче...

— Де я? — Соня злякано дивиться на всі боки намагаючись прийти до тями. Зрозуміти, що відбувається довкола неї.

Її розфокусований погляд зустрічається з небезпечними очима Аріса. Дівчина не зволікаючи ні секунди, відповзає й ударяється спиною об дерев'яний каркас.

Брюнет підіймається зі свого місця та повільно наближається до неї.

— Як спалось? Шия не затекла? — сідає на край ліжка, навмисне тримаючи дистанцію.

Бо він збожеволіє, якщо хоча б ще на міліметр наблизиться до неї. Зірве стоп-кран, який так старанно стримує. Все полетить під укіс.

— Аріс, що відбувається? — голос від страху зривається на шепіт. — Де я?

— У мене в гостях. — Буденно вимовляє хлопець і лише на мить опускає погляд на її голі коліна.
Чорт!

Гострий спалах прострілює у скронях. Хлопець починає розтирати їх. Зображення, де він зриває з неї сукню, витісняють звичний інтер'єр його кімнати.

Дідько? Як це зупинити?

Тим часом Софія коситься у бік виходу і починає непомітно повзти вздовж ліжка до дверей.

Скориставшись тимчасовим божевіллям брюнета, сповзає з ліжка і мчить до дверей, сподіваючись, що ось-ось вибереться звідси.

Розчарування накриває тієї ж миті, коли Соня розуміє, що двері замкнені. Розчарування змінюється панікою. Паніка перетворюється на істерику, бо позаду, близько... неможливо близько, чується чужа присутність.

— Я схожий на ідіота? — його оксамитовий тембр сковує у жилах кров. Страх — єдина емоція, яку зараз може відчувати Софія.

Аріс робить ще один крихітний крок і глибоко вдихає. Прикриває від насолоди очі.
Він так і знав — вона страшенно приємно пахне.

— Звідси не вибратись без моєї допомоги. — Опускає долоню поряд із її головою. Вона така дрібна. Ледве дістає йому до підборіддя. — Ключі в єдиному екземплярі. Звукоізоляція, шумопридушення все, щоб ти почувала себе комфортно.

— Навіщо все це? Чого ти хочеш від мене? — мало не кричить. Але, як і раніше, залишається стояти спиною до нього. Думає так безпечніше.

— Тебе... — звучить іронічна відповідь і його пальці торкаються ніжної шкіри плеча.

— Що? — злітає з її губ.

Забуваючи, Соня розвертається до нього. Скидає зі свого плеча чужу руку. Блукає по гарному обличчі переляканим поглядом.

Хлопцю не подобається ця емоція. Вона не має його боятися. Вона повинна, як і він, хотіти вчепитися в губи жадібним поцілунком.

— Що ти несеш?

Запитання залишається без відповіді. У кишені хлопця дзвенить телефон. Будильник, який він поставив, щоб не запізнитись на роботу.

Чорт, вже ранок.

Аріс дістає телефон і вимикає будильник.

— Вибач мила. Прояснимо ситуацію, коли я повернуся. — Проводить пальцями по її щоці та невдоволено підтискає губи, коли дівчина сіпається від небажаної ласки.

Нехай. Це тимчасово. Скоро вона не лякатиметься. Незабаром вона ласуватиметься як кішечка.

— Що тут проясняти? Випусти мене звідси!

Набирається сміливості й голос став впевненішим.

Аріс ігнорує слова, що летять йому в спину, і підходить до столу, де залишив її телефон. Двома пальцями підхоплює гаджет, ховаючи у вільну кишеню джинсів. Обертається:

— Щоб не було спокуси комусь подзвонити! — підморгує їй.

— Це мій телефон? — забувши про все, кидається на хлопця. — Віддай мені його!

Аріс тільки радий такому повороту. Без вагань хапає дівчину за талію та притискає до себе.

— Ти не в тому становищі, люба! — схиляється до її губ. Крокує у бік ліжка разом із нею.

Вільна рука ковзає вниз по стегні та зупиняється там, де закінчується коротенька сукня. Ловить справжній кайф від спонтанної близькості; що може торкатися її.

— Відпусти мене! —  упирається кулачками у тверді груди. — Відпусти!

— На щастя, так і буде! — Зупиняється біля ліжка. Жадібно дивиться на її губи.

Заривається пальцями у волосся, збираючи їх у кулак. Легенько стискає, закидаючи її голову вгору. Концентрується на блакитних очах. На губи дивитися не можна. Бути біді.

— Посидь тут тихенько, увечері прийду, і ми обов'язково поговоримо.

***
Брюнет ногою штовхає металеві двері та заходить до ангара. Станція технічного обслуговування, де працював Аріс, розташовувалася недалеко від центру міста і була досить прохідним місцем.

Господарі крутих тачок постійно любили тут обслуговуватися і всі як один, хотіли потрапити до якогось Аріса. Тому, що цей малий чудово виконував свою роботу.

Натомість, наприклад як учора, Аріс без дозволу міг взяти будь-яку тачку. Покататися. Взаємовигідні умови, так би мовити. Ось тільки ніхто окрім самого хлопця про це не знав.

Головне: вчасно привезти машину, щоб ні в кого не виникли підозри.