Читати книгу - "Вдаваний принц, Гауф Вільгельм"

Скоро все місто почало шити одяг тільки у Лабакана, бо він робив дуже гарно й надзвичайно дешево. І тільки з одного дивувалися люди: він шив сам, без підмайстерків, і неодмінно при зачинених дверях.

Так напис на шкатулці — "Щастя і Багатство" — справдився на ділі. Кравцеві в усьому таланило, і тихе щастя й скромне багатство не цурались його. І коли доходила до нього чутка про молодого султана Омара — а про того всюди говорили як про лицаря, що був гордістю й славою свого народу і грозою для ворогів, — то колишній принц думав собі: "Воно й краще, що я лишився кравцем, бо честь і слава — небезпечні речі".

Так жив Лабакан, задоволений самим собою, шанований людьми, і якщо його голка ще не втратила своєї сили, то, мабуть, і досі шиє вона вічною ниткою феї Адользаїди.