Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Доторк 📚 - Українською

Читати книгу - "Доторк"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Доторк" автора Деніел Кіз. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 39 40 41 ... 65
Перейти на сторінку:
клієнти ще не повністю почали відчувати наслідки нещасного випадку, спричиненого недбалістю вашої компанії.

— У цьому й проблема, містере Маршак, — промовив незнайомий голос. (То не був голос тестя, а Барні не міг розібрати розмиті обличчя на відстані.) — Не існує способу розрахувати майбутній вплив, тому немає на чому базувати суму збитків. Крім того, немає жодного чіткого доказу…

— Е, ні, докази в нас є, — сказав Маршак, — і я не сумніваюся, коли ми вимагатимемо в суді записи «Трейсер контрол», то зможемо показати, як радіоактивний пил розповсюдився по будинку містера Старка.

Барні було важко зосередитися на їхніх словах. Світло, що лилося з вікон, пекло йому очі, їх доводилося прикривати долонями. Вони, мабуть, усі думають, що він у глибокій задумі. Ед Маршак — чудовий молодий адвокат. Простий, розумний, енергійний. Він виглядав бійцем, і Барні цим захоплювався. Барні підняв голову, коли хтось показав останню пропозицію компанії стосовно врегулювання справи. Вони подвоїли суму, по сто тисяч доларів йому й Карен, а також дитині, якщо та виживе. Якщо помре, п’ятдесят тисяч. Барні розсміявся, всі глянули на нього, проте він лише знову прикрив очі.

Вони також погодилися купити будинок за чесною ринковою ціною, проте Маршак зазначив, що триста тисяч доларів компенсації й дев’яносто тисяч за будинок — це така собі угода, враховуючи те, що вони позиваються на мільйон.

— Про це не можна роздумувати, беручи до уваги лише теперішню ситуацію, джентльмени. Зрештою, з огляду на значні медичні й лікарняні витрати й те, що мої клієнти тепер не можуть застрахуватися, ваша пропозиція заледве покриє рахунки лікарні й інших спеціалістів, якщо когось із них раптом уразить лейкемія чи рак кісток. Ви хочете, щоб мої клієнти підписали документ про відмову від будь-яких майбутніх вимог у тій ситуації, коли майбутнє виглядає зовсім невиразним. З кожним днем у містера Старка чимраз більше прогресують фізичні і… ну, фізичні ушкодження. Тепер у нього послаблюється зір, і — як ви й самі знаєте — лікарі кажуть, що за кілька місяців у нього почнуться катаракти й повна сліпота. А як щодо скорочення очікуваної тривалості життя?

Один з інших юристів (не Джейсон Бредлі, якщо це саме він сидів у кінці кімнати) зазначив, що більшість присяжних не враховують у збитках імовірні майбутні витрати, бо неможливо буде довести, що вони прямо стосуються нещасного випадку.

Маршак попорпався у своєму портфелі й дістав звідти пачку документів.

— Оце нещодавно випустила Комісія з питань ядерної енергетики США. Нетаємний документ, який я хочу подати як доказ під час суду. Це дворічний сумарний звіт «Радіоактивні випади та промислове зараження», який приготували для презентації на слуханнях конгресу на цю тему перед об’єднаним комітетом Комісії з питань ядерної енергії. Маємо підпункт «Науково-дослідницька діяльність: дослідження на людях». Тут зроблено висновки з вивчення даних про опромінених і порівнянної кількості неопромінених людей. Були визначені наслідки прямого впливу радіації на скорочення тривалості життя. У цьому разі вони, звісно, мають на увазі детонацію зброї, але ми можемо привести експертів, які доведуть, що результати можна порівнювати й з іншими формами опромінення.

У звіті зазначено, що лейкемію діагностували в постраждалих у середньому вдвічі або й утричі частіше, ніж у японців, які не зазнали опромінення, хоча статистично значне зростання захворювань спостерігається за доз від п’ятдесяти рентґенів і більше.

І ще є звіт від американських радіологів, які працювали до тисяча дев’ятсот сорок п’ятого. Він показує, що смертність від лейкемії здебільшого вища серед них, ніж серед інших медичних працівників та сімейних лікарів. А ще тут сказано, що коли мишей опромінювати швидко або великими дозами, то відсоткове скорочення тривалості життя більш ніж прямо пропорційне до дози. Також у звіті сказано… зараз, зачитаю дослівно: «Іншими словами, зі збільшенням дози вплив збільшується набагато сильніше, ніж якщо порахувати за простою прямою пропорційністю лінійної гіпотези».

Барні уявлення не мав, що говорить Маршак, але було очевидно, що молодий адвокат незлецьки попрацював. Усе це вражало й гнітило. Здавалося, Маршак зібрав переконливі докази того, що немає значення, розвинеться в них лейкемія чи ні, але їхні життя значно вкоротяться, і саме в цьому полягав його основний аргумент — ядро їхньої справи. Усе зводиться до того, скільки коштує день, тиждень, місяць чи рік. Та хіба дні не бувають різні: ті, які ви змарнували, і ті, в які ви багато чого досягли? Хіба можна говорити, що вони однаково цінні? Хіба весь час має однакову ціну, дарма що ми з ним робимо? Чи ми просто виводимо середню вартість? Чи день, коли Пікассо завершив якийсь зі своїх шедеврів, має таку ж цінність, як і день, коли невідомий робітник просто позагрібав опале листя? Дні, коли тобі сімнадцять, здається, не вартують так багато, як дні в літньому віці, коли вже ось-ось помреш. Людина може віддати все, що вона наживала роками, лише для того, щоб дістати кілька додаткових тижнів перед кінцем.

Маршак цитував докази в дослідженнях художників циферблатів, в яких накопичився, як було сказано в одному зі звітів, «тягар радію», і те, як дані про накопичення радію в організмі людини використовують як стандарт, відносно якого розглядають інші ізотопи й можливо передбачити вплив на його клієнтів.

Раптом це почало дратувати Барні, і він заговорив:

— Нахер всю цю херню. Я хочу, щоб компанія подала заяву в газети, у якій би визнала, що бере на себе повну відповідальність за те, що трапилося.

Маршак спробував його заспокоїти, проте Барні не зважав.

— Я не жартую, — наполягав він. — Так, «Нешнал моторз» — велика корпорація, але це не дає їй права уникати своєї частки провини. Я хочу, щоб вона перед усіма визнала, що винна. Якщо так, я прийму останню пропозицію. Якщо ні…

— Барні, сядьте, — просичав Маршак, — доки все не зруйнували.

Барні почув розлютовані інтонації з-за великого стола, шурхотіння паперів і ніг, і зрештою одне з розмитих облич заговорило:

— Не варто було приводити сюди мого зятя, містере Маршак. Він митець, тому в нього часто розбурхується уява.

— Уява?! — вигукнув Барні. — До чого тут уява? Це що, я винен у тому, що сталося? Хто ж відповідальний, дорогий мій тестю? А я вам відповім. Ти і всі ви тут.

— Барні, будь ласка, заспокойтеся.

— Я не можу заспокоїтися, Еде, коли тут потрібно розв’язати питання провини. І то серйозної провини! — загорлав він, затикаючи рота всім, хто був проти.

1 ... 39 40 41 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Доторк», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Доторк"