Читати книгу - "Подвійна заборона для мільярдера, Тала Тоцка"

Запитання застає зненацька, і я ошелешено моргаю. А потім спалахую до вух, як сірник.

— Спас-спасибі, дядьку Андроніку, — видавлюю сором'язливо, — йому значно краще.

— А ти дурень, Іоаннісе, — повертається Андронік до подружньої пари, — і ти, Спіридуло, туди ж. У вас одні непристойності на умі. Соромно не знати, що презервативи в медичній справі незамінна річ. Ось ти, Нікостратосе, знаєш, що ними можна кров зупинити, якщо як джгут використовувати? Не знаєш! А ще аптекар. А що його можна обрізати й надіти на пов'язку, щоб не намокла й не забруднилася, знаєш? Я вже мовчу, що без них на риболовлю краще не потикатися. І поплавки з них ліпше не придумаєш. Ще туди телефон можна покласти, і він точно не намокне...

— Годі, Андроніку, все, зрозуміли ми, — невдоволено перебиває його Персефона, — набрид уже. Затримуєш тільки всіх, — повертається до прилавка і каже з довірливим виглядом: — Знаєш, Нікостратос, дай-но ти і мені з десяток. Мій якраз на риболовлю зібрався.

— Давай і ми візьмемо, люба, — бубонить дружині на вухо Іоанніс, — бачиш, яка штука в господарстві корисна виявляється.

— Ви там не скуповуйте вщент, нам залиште, — кричить з кінця черги Андронік і підморгує мені, від чого я вкотре за сьогодні заливаюся фарбою.

— Мені теж треба, — відводжу очі, підходячи до прилавка, — з десяток... Для собаки...

І відвертаюся, щоб не дивитися, як широко посміхається мені у спину дядько Андронік.