Читати книгу - "Ректор, Таміла Калас"

Ігор попросив залишитися з ним на ніч. Вже не було й так рано коли у ліжку я прокинулась з тим, кого спочатку ненавиділа. Ігор спав поруч повернутий до мене лицем, на мині тільки його сорочка.
Ще вчора я зателефонувала сестрі та попередила що заночую у нашому готелі. Від минулого дня та своєї поведінки аж соромно, навіть не думала що я таке вмію, це щось зовсім не притаманне мені, і як тепер справді всім дивитися в очі, я ж згорю від сорому.
Вчора Ігор додому замовив багато їжі з ресторану, після сексу апетит просто звірський.
Підіймаюся та йду до широкого вікна, в Ігоря досить великий гарний дім, на дворі альтанка та барбекю, тягну до верху руки та відхиляю шию у сторону.

- Ще трохи вище - Сонно проказує Ігор.

Я повертаюся назад у ліжко та сідаю біля нього.

- Мені треба поїхати до тата.

- Добре відвезу тебе, ходи до мене - Ігор протягує до мене руку та обіймає за стегна.

Я підсуваюся ближче, та нагинаюся до нього.

- І як мені тепер приставити тебе татові, як свого хлопця? - Проводжу рукою по волоссю Ігоря та посміхаюся.

- Ні - Ігор ніжно цілує мене у губи, - як майбутнього чоловіка, але поки думаю йому не варто знати про нас.

- Павлак ти будеш моїм чоловіком? - Роблю серйозним лице.

- Так Сташевська так, я вже є твій, а ти проти?

- Хочу в душ - Міняю відразу тему.

- Добре, і я хочу, разом підемо.

Моє серце знову пришвидшило ритм, напевно я ще не можу звикнути до Ігоря, навіть смішно, але від згадки про можливу близькість у мене досі викликало зніяковілість, та водночас зацікавленість не щодня побачиш власного Ректора повністю голого, аж мурахи по тілу, ото думки пішли безсоромні.

Ванна кімната досить велика у стилі Лофт, взагалі як і спальня у такому ж стилі, душ чималий зі скляними перегородками, сіра плитка, подвійний прямокутний умивальник на дерев'яній тумбі, під котрою засоби гігієни та поряд дерев'яний стелаж для рушників.

В середині душу намагаюся не дивитися на Ігоря, щоб не привертати увагу, хоч краєм ока помічаю його стрімку реакцію на мене.
Ігор вмикає воду та бере ароматний гель з нотками жасмину та лайму ніжно втирає у мою шкіру і цілує, я знову опиняюся у його обіймах, Ігор робить настільки все делікатно та м'яко що я повністю розслабляюся, коли відчуваю його в собі.

Після спільного душу ми одягаємося, і поки я ще стою перед дзеркалом Ігор вже йде на кухню, щоб поставити чайник, та розігріти їжу яку замовив.
Я розглядаю свої нові сережки, з сумом розумію що носити їх не зможу, бо як поясню звідки вони у мене, сережки дуже дорогі, сама собі я їх би не купила, тому здіймаю, так само здіймаю золотий ланцюжок з ноги та кладу до своєї сумочки, також йду на кухню.
Ігор якраз розігрів вже їжу та наливає ароматний бергамотовий чай, я розкладаю у тарілки та накладаю пасту із сиром, подаю до столу, відчуття ніби ми вже одружені.

За столом Ігор з уважністю придивляється до мене.

- Чому ти зняла сережки?

- Ігор я поки не можу їх носити, що я поясню звідки вони у мене.

- Ну скажеш що їх тобі купив твій Ігор - Знервовано відказує.

- Перестань не ображайся, якщо я їх буду носити й скажу що це біжутерія багато з дівчат схочуть їх роздивитися краще, вони зрозуміють що це оригінал. І Ігор точно не зміг мені б подарувати просто так сережки за три тисячі доларів.

- Чому б не зміг, у нього тато бізнесмен. Добре, не будимо сваритися. Хочеш поїхати до тата, поїдемо разом, у мене там справи.

- До речі які в тебе там ще справи?

- Такі, я співвласник Лікарні, тому час від часу приїжджаю туди.

Я з подивом дивлюся на Ігоря оце так несподівано, я точно про таке не думала.

- А може я ще чогось не знаю? - Висуваю як претензію.

- Так, у мене з'явилася дитина, дуже капризна і допитлива - Він загадково посміхається.

- Не кажи мені так - Мружу брови.

Ми виходимо на подвір'я Ігор йде до великого гаража по машину і я помічаю ще двійку позашляховика, хоч на них він ніколи ніде не з'являвся. Разом їдемо до лікарні, я першою виходжу із салону авто і на вході лікарні бачу сестру.
Ігор теж зупиняється біля мене, в легенях аж повітря перехопило. Карина помічає нас та підходить ближче, усміхнено вітається.

- Карина що ти тут робиш?

- Була у тата, принесла йому їсти, і фруктів які можна - Вона дивиться спочатку на мене, а потім здивовано розглядає Ігоря.

Я абсолютно розгублена, і зовсім не знаю що сказати.

- А, а, це Ігор Семенович, мій... - зніяковіло посміхаюся - Наш Ректор де я там навчаюсь, він їхав і по дорозі підібрав мене - Я так хвилююся аж плутаю слова -  Тут у нього... Ігоря Семеновича, є сестра, от і...- Махаю рукою у сторону.

Карина на все реагує природно та спокійно, звичайно вона й гадки немає що відбувається.

- Я вже піду - Ігор проводить мене поглядом та заходить до Лікарні.

- Слухай Таміла нам треба поговорити - Відразу відказує сестра.

- Так я тебе слухаю щось сталося?- Наш тато поки не знає про мене з Харитоном, але він попросив мене аби я поговорила з ним щодо грошей, розумієш, тато хоче, щоб Харитон позичив гроші, я поки нічого йому не казала.

Важко переводжу подих, нам потрібно негайно знайти необхідну суму, можливо продати наш будинок за містом, хоч наш дім для мене дуже дорогий як пам'ять про маму, ми завжди жили там, а після смерті матері переїхали до міста і до того гроші потрібні вже, а продаж займе часу.

- Добре Карина, татові справді поки не варто знати про тебе з Харитоном.

- Ти зараз приїдеш додому? Ми з Віолеттою сьогодні домовилися піти у Боулінг.

- Так добре - Погоджуюсь провести час із дівчатами, тим паче ми вже давно ніде не були разом із сестрою.

Я йду ще поговорю з батьком, він просив перевірити як там у готелі справи, можливо нам треба взяти позику у банку, хоч половину суми, і продати батькову автівку.

Заходжу до тата, він щось переглядає на мобільному, і коли бачить мене відкладає телефон у себе на тумбочку що біля узголів'я.