Читати книгу - "Літератор, Тарас Мельник"

Запитання застукало письменницю на гарячому. Стеценко зумів нарешті побачити на її обличчі той самий вираз, за яким ховалося почуття провини. Їй таки були відомими справжні мотиви вбивств письменників із порталу.

— Перепрошую… — спробувала втекти від відповіді Марина.

— Домбровський, Крафт, Лавкруз... — навмисне перерахувала Василина.

— Ви думаєте? — запитала Марина.

— Якщо він за вами слідкує, значить ви з ними пов’язані.

— Ну, ми були знайомими. З Галею я дружила на порталі. Ерік частенько читав мої книги та коментував, а з Домбровським ми разом...Точніше, він взяв мене працювати модератором у свою групу. Також я вела для нього сайт…

На цих словах раптом відчинилися двері до кімнати. Зайшов Стеценко, який не приховував інтересу до молодої зірочки, побачивши її наскрізь.

— Але це не все! — додав майор до слів письменниці.

— Я вас не розумію! — парирувала Марина.

— Все ви чудово розумієте! — сів поруч з Василиною майор. — Якщо зараз не розкажете нам, що ви з друзями натворили, то я відправлю вас додому…

— Ви цього не зробите! — перелякано подивилася Марина.

— Досить брехати, — спокійно заявила Василина. — Я прочитала всього два ваші романи, але мені вистачило логіки, щоб здогадатися про природу мотивів. Вбивця ж з самого початку затаїв образу на вас та ваших колег через…

— Він закінчений психопат! — закричала Марина.

— Навпаки! — не погодився з нею Стеценко. — Вбиває вибірково, ретельно готуючи кожен злочин, вивчає та оцінює своїх жертв. Мінімум пів року він все готував, щоб прибрати вас чотирьох… чи, може, й п’ятьох, чи шістьох…

— Тільки чотирьох... — опустила голову Марина.

— Чому? — добивала її Василина.

— Ми все затіяли вчотирьох. Точніше, затіяла тільки я одна…