Читати книгу - "Щастя за мільйон, Ангеліна Кріхелі"

Заснути цієї ночі Катя так і не змогла. Переверталася з боку на бік, все згадувала співчутливе обличчя Влада, коли вони квапливо покинули клуб на її прохання. Вона, здається, говорила з ним надто різко. Але ж він ні в чому й не винен.

В офіс йти не хотілося навіть заради звільнення. Велика спокуса змалодушнічати і надіслати заяву поштою. Але хіба так її вчила бабуся зустрічати труднощі?

Змусивши себе підвестися, душевно і фізично розбита попленталася у ванну. Поспішати нема куди. Це вже не робочі дні. Можна приїхати і пізніше. Враховуючи обставини, Стас навряд чи вимагатиме відпрацювати два тижні. Напевно сам захоче якнайшвидше її позбутися.

Сніданок апетиту не викликав і не з'їденим вирушив у холодильник як майбутній обід.

Потішивши око облагородженим напередодні власноруч садом, неохоче попрямувала до громадського транспорту.

Тим часом Стас міряв кабінет друга сердитими кроками, вкотре перечитуючи повідомлення Вадима.

- Скажи, якого біса вона не залишає нас у спокої?

– Хто? – флегматично уточнив Олексій.

- Наречена твоя, чорт би її забрав! - бунтував Стас, блукаючи перед очима співрозмовника.

Олексій стомлено хмикнув. Цю картину він спостерігав з того моменту, як Катя не прийшла на роботу, а Стас отримав злощасне повідомлення від їхнього спільного знайомого.

- Ти знаєш, я дуже змінив ставлення до неї. Але зараз не згоден з тобою. Нас зазвичай дратують не погані новини, а гінці, які їх принесли. А що вона такого сказала, по суті? Чи описала Каті реальну обстановку?

Стас шоковано завмер на середині кабінету.

- Що ти хочеш цим сказати? – приглушено перепитав.

- Та все ж так просто, - терпляче пояснив друг. - Ми побилися об заклад. Адже це факт. Але Катю тоді ще не знали. Я виграв парі у випадку з Катею, але програв, якби йшлося про Настю. Ти закохався, але як останній кретин заперечував це і довів ситуацію до її нинішнього стану. Настя все це просто мальовничо описала. Люди, які безжально розкривають душевні нариви, також потрібні. Просто вони завжди мають особисті мотиви. Але ж це вже не наша справа?

Стас задумливо потер підборіддя, опускаючись у  крісло навпроти.

- Хочеш сказати, я сам винен у тому, що відбувається? - Недовірливо протяг він.

- А ти подивися на себе збоку. Вчепився в болюче минуле. Так, історія була складною і безслідно пройти не могла. Але ж це минуле. Але ні! Стасові Бокову заманулося тягнути його за собою в сьогодення, постійно насильно одягаючи маску цієї сучки кожній зустрічній дівчині. Бути жертвою дуже зручно.

- Припини нести нісенітницю! - Вибухнув Стас. - Вона мало не вбила мою матір! Ледве не зламала мені життя!

- Одне суцільне мало і ледве, - навмисно глузливо пирхнув Льоша. – І все це одна жінка. Катя тут до чого? Ну гаразд парі! Але ж ти давно зрозумів, що вона інша. Навіщо упирався?

Чоловік опустив голову, відходячи до великого панорамного вікна. Він розумів, що друг правий. Був вдячний йому за свідоме загострення всіх почуттів та переживань. Льоша завжди знав, на які точки тиснути, щоб струсити друга.

- Як гадаєш, Катя мені пробачить? - з надією спитав він, ухвалюючи остаточне рішення.

- Прощати Катюша однозначно вміє, - миролюбно зауважив Самсонов, ліниво погойдуючись у своєму кріслі. - Все залежить від того, що ти зробиш. Але ти ніколи не дізнаєшся відповіді на своє запитання, якщо стирчатимеш тут зі мною.

Стас розплився в розуміючій, вдячній посмішці. В очах блиснула пустотливість.

- А мільйон все-таки хто кому винен? - грайливо уточнив чоловік.

Саме в цей момент, коротко постукавши, до кабінету увійшла Катерина.

Вона встигла зробити кілька кроків і завмерла соляним стовпом, з болем дивлячись на Стаса.

Той злякано озирався у пошуках способу виправити свою чергову помилку. Ну ось хто його тягнув за язик!

- Катя! - скрикнув він, ніби намагаючись утримати її.

Та дівчина не поспішала виходити.

- Доброго ранку, панове начальники! - холодно привіталася крізь зуби.

Спокійно підійшла до столу, припечатала рукою свою заяву про звільнення і впевнено подивилася почергово в очі обом чоловікам.

- Я б, мабуть, не повірила б Анастасії. Сумнівалася, знаючи її натуру. Але своїм вухам я поки вірю, - підняла руку, закликаючи до мовчання, коли Стас спробував заперечити. - Я завжди вважала бабусю дуже мудрою. Але й вона жива людина і може помилятися. Казала, що людина має вміти довіряти іншим. Без цього черствіє. А життя вчить навпаки... - Стас з жахом побачив у її очах власне відображення донедавна - пораненого звіра, у якого цинічно відібрали віру в найкраще в людях. – Якщо я правильно зрозуміла суть закладу, Олексій вірить, що купити можна не всіх. Стас – навпаки. Оскільки я є безпосереднім учасником подій, дозволю собі відповісти на щойно озвучене питання.

- Катюшо, - благаюче промовив Стас, але дівчина проігнорувала його.

- Давайте почнемо з кінця, - хмикнула Катерина, висуваючи собі стілець. - Я все не могла зрозуміти, що не збігається в картинці одного відомого нам ранку. А ось сьогодні їхала звільнятися і раптом зрозуміла, - Катя раптово зніяковіла, червоніючи, але очей не відвела і говорила так само впевнено. - Я ж незаймана. Тож ми обоє помітили б і запам'ятали б, якби правда переспали.