Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Шибайголови, Олександра Малінкова 📚 - Українською

Читати книгу - "Шибайголови, Олександра Малінкова"

204
0
03.03.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Шибайголови" автора Олександра Малінкова. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 39 40 41 ... 61
Перейти на сторінку:
ГЛАВА 27

Вероніка.

- Ти так виглядаєш, наче не спала цілу ніч! - Порадувала мене Женька, яка вже чекала біля входу в інститут.

Я лише зітхнула й почала озиратися на всі боки в пошуках Славки. Та його ніде не було. Зате Емма зі своїми прислуговувачами терлася на вході в головний корпус. Саме в цій будівлі вже через десять хвилин буде перша пара.

- Які люди, - протягнула вона, щойно навела різкість і побачила мене, - і без охорони!

- Відвали! - Буркнула я. От на кого зараз не маю жодного бажання витрачати час.

- А що таке? Після ночі у відділку ранок не задався? - І звідки ж тільки знає? Нічого не пропустить ця профура.

- Тобі що до того? - З викликом поглянула на неї. 

От що значить маленьке містечко. Де всі все один про одного знають. Всі один одному: сват, брат, батько, друг і інші варіанти… 

- Турбуюся за тебе! - Цинічно відповіла Емма.

- Ти? За мене? - Я схилила голову набік. - Хоч би вигадала щось більш правдиве.

- Просто хочу нагадати, що той на кого ти накинула оком має дівчину, яка зараз в лікарні, і можливо не без твоєї участі! - Промовила вона гучно вимовляючи кожне слово. 

Яка стара та заїжджена пластинка. І не набридло їй ганяти одне й те ж саме? Як же ж бісить цей вічний театр однієї акторки!

Всі присутні витріщилися на мене, а потім загомоніли, щось на кшталт, як  взагалі так можна, яке я стерво і далі в тому ж дусі.

- Дуже вдячна за турботу… - Відповіла їй. - Хоча ні! Мені настільки байдуже, якої ти там про мене думки, що аж не зручно! І до речі! - Я підійшла до неї ближче. - Мія, його сестра.

- А я казала! - Обізвалася Ритка. - Щось про це мені Машка казала… 

Емма помінялася в обличчі й так глянула на Риту, що та швиденько закрила свого рота. Вона схопила подругу за руку й потягнула її всередину будівлі, всі інші кволо потягнулися за ними.

- І коли ти мені про це збиралася повідомити? - Женька склала руки на грудях і зобразила на обличчі глибоку образу.

- Жень! - Почала виправдовуватися. - Я сама взнала вночі.

- То у Вас було побачення? - В неї округлилися очі.

- Не фантазуй! - Я посміхнулася й почала коротко переказувати те, що сталося цієї ночі. 

- Нічого собі! - Нарешті вимовила вона, дослухавши до кінця. - Все-одно цей Славка, він трішки дивний. А як звуть того хлопця, який кинувся тебе рятувати?

- Ден! - Я закатала очі під лоба.

- Як цікаво! - Вона облизала свої пухкенькі губи.

- В тебе є Макс! - Нагадала замріяній подрузці.

- Просто це так романтично! Врятувати дівчину…

Зрозуміло я не розповідала багато подробиць, як і про те, що хлопці вартують мене, що обидвоє можуть достукатися до будь якого гаджету чи камери. Навіщо їй знати про це? Та й дівчатка, вони такі дівчатка. Завжди кортітиме з кимось поділитися. Де знають двоє, там дивитися пункт про “маленьке містечко”!

Решту учбового дня намагалася зосередитися на парах та завданнях викладачів, та подумки знову й знову поверталася до цієї ночі. 

- Увечері йдемо на танцювальний гурток? - Запитала Женька, нахилившись до мене. - Чи в тебе інші плани? 

- Який сьогодні день!? - Замислилася я.

- Пф! - Женя поглянула в небо. - Ходімо! Тобі зараз просто необхідна добряча доза кофеїну.

Поплелася за нею слідом до найближчої кав'ярні. 

- Увечері заїду за тобою! - Констатувала подружка допиваючи свій напій і поклала до рота останній шматочок тістечка.

- Угу! - Сонно закивала. Зараз не те що кава, а літр найміцнішого енергетику не допоміг би розплющити бодай хоча б одне око. 

Цієї ночі заснути так і не вдалося. В голові крутилися різні думки. Починаючи від споминів про минуле, закінчуючи думками, що ж чекає на мене далі. Як можуть розвиватися події між нами… Чи взагалі може щось вийти? Ну і звичайно, чимала ложка дьогтю - чи потрібна я йому, чи подобаюся? Можливо, для нього це все несерйозно? А тримається поряд лише для того, щоб знайти кривдника сестри… Коли це все закінчиться він і думати забуде про мене! Та як би зараз не хотіла дізнатися, що ж на мене чекає в майбутньому, але я не ворожка і дара передбачення в мене немає. Тож залишається дізнаватися крок за кроком. І наступний крок - танцювальний гурток увечері. 

Можливо, він теж там буде…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 39 40 41 ... 61
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шибайголови, Олександра Малінкова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Шибайголови, Олександра Малінкова"