Читати книгу - "Люлька, шабля - вся родина, Олег Говда"

— Що трапилося, Петре?

— Там хтось є... — я вказав рукою напрямок.

— Звір, напевно... — розважливо сказав Тарас. Здається, заглиблений у роздуми, моєї спроби заснути на посту парубок не помітив. — Людина не дала би себе зауважити. Ти очі не напружуй... У ночі, та з втоми, всяке привидітися може. Просто слухай.

— Вовки?

— Не думаю... Вітер мінливий, то в степ, то зі степу — коні давно б відчули і тривогу підняли. Швидше за все, корсак. Вони страх, які ненажерливі... І полохливі. Запах м'яса вабить, а підійти ближче — бояться. Ось і снують навколо...

І відразу, наче підтверджуючи Тарасові слова, в степу ображено і обурено задзявкала степова лисиця.