Читати книгу - "Дозволь мені залишитися на ніч, Кетрін Сі"

— Цікаво виходить. 

Більше він нічого не сказав. Не хоче продовжувати цю розмову, тож я не буду тиснути на нього. 

— Ти сказав нам довго йти, але ми вже дійшли. — помічаю залізні двері кладовища. 

— Переплутав значить. 

Наступні тридцять хвилин я провела мовчки, я дивилася на гроб, що засипали землею і не могла повірити, що там дійсно лежить Арон. Він був продажним поліцейським, але не людиною, що ненавидить життя. Хоча я не бачила його три роки, все могло змінитися. 

Після церемонії поховання всі розійшлися, на кладовищі залишилися тільки батьки Арона. Мені шкода їх, вони втратили дитину. 

— Дійдеш назад сама? Мені потрібно допомогти декому. 

— Так, звичайно. — востаннє дивлюся на фотографії Арона і йду в сторону виходу. 

“Спочивай з миром” - з такою думкою я покидаю кладовище. 

Мені варто напитися сьогодні, щоб не плакати.