Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

    Секретарка Ліда відвела їх у бар. Він був саме таким, яким мав бути бар, де зустрічаються надзвичайно багатий не молодий наречений та бідна, але заповзята молода наречена: розкіш, комфорт, розкіш.

    - Пані Анастасія казала, що у вас тут є кухня та охорона. Але я нікого не бачу, і, - Фані втягнула повітря, - не відчуваю жодних запахів. На щастя. Бо, у мене ще досі токсикоз.

      - Це тому, - посміхнулася Ліда, - що наші гості зустрічаються у суботу та неділю. Так ми економимо на продуктах та заробітній платі кухарів. Якщо попит завеликий, більше п’ятнадцяти пар на день, то ми влаштовуємо додатковий день у п’ятницю.

   - Але ж ви не без охорони? – Здивувалася клієнтка.

   - Ви ж бачили, у вестибюлі.

   - Точно, - кивнула Фані. А Павло намагався зловити зв'язок на телефоні.

   - Пане, тут зв’язку немає. Ми прагнемо, щоб наших гостей нічого не відволікало.

   - А якщо у когось, раптом станеться серцевий напад?

   - Наші охоронці дуже уважні, а у них - є радіозв’язок.

   - А можна мені…. Ну попудрити носика? – Запитала Фані, коли вони повернулися до коридору. Секретарка Ліда розгубилася.

     - Вбиральня лише для клієнтів. А Ви, наскільки я зрозуміла, ще не підписали договір.

      - Але ж, подруго, - доволі фамільярно заявила Фані. – Ти ж бачиш у якому я стані? Якщо треба, то я заплачу.

     - Що, Ви, пані! Я не можу взяти хабара. Може, - секретарка почала гризти ніготь, - охорона дозволить?

     Охоронець вислухав і вже хотів категорично відмовити, а потім уявив, що ото прямо зараз хтось відмовляє у доступі до вбиральні його молодшій вагітній сестрі.

     - Біс із ним, пані, - я Вас проведу, але заради всього святого – швидко.

    - О, дякую, - посміхнулася Фані та попрямувала за сучасним лицарем у сяючих обладунках.

     Дарвіноподібний бородань перехилився за стійку охоронця, на якій стояло три монітори, та встиг побачити, що на моніторах – відео з камер спостереження.

    - Що Ви робите?! – Зойкнула Ліда.

    - Хотів подивитися, яке у них обладнання. Мій працедавець хоче покращити рівень безпеки.

    - Ви там не побачите, - простодушно повідомила Ліда. – Це знає лише наші техніки та бухгалтерія. А ось, до речі і вона. Пані Машиніна, - Павло сіпнувся і ледь не вронив тітчин ціпок. – Цей пан…

     - Не зараз, Лідо. Я поспішаю. Пані Швець у себе? Мені треба терміново із нею переговорити.

    - Вона зайнята, але проходьте.

     Секретарка підійшла до кабінету босів, а Павло тим часом натиснув застосунок, що сьогодні зранку прислав хакер пана Кестрела та поклав на стійку охоронця свій телефон. Потім, хлопець крадькома прослідкував за Лідою та пані Машиніною. У цю мить, пані Машиніна повідомляла руду власницю шлюбної агенції, що в останньої проблеми з податками. Які саме проблеми, Павлу не вдалося з’ясувати, бо двері кабінету зачинилися, а Ліда направилася до вестибюля. Павлу ледь вдалося непомітно повернутися та взяти у руки мобільний, ніби він тут так весь час і стояв, ловлячи гав.

      Пана Сміта непокоїло, що він не чув голос нареченої. Спочатку Фані казала якісь дурниці охоронцеві, а потім геть зникла зі звукових радарів. Це непокоїло. Павло вирішив, що якщо Фані не з’явиться за хвилину, він піде її рятувати.

     - Ну, нарешті, - Павло спробував зобразити лють та зверхність, хоча насправді його обійняло полегшення, що його Фані повернулася живою з цього Пекла мертвих та напівмертвих зон прослуховування

    - Відчепися, недоумку, - засичала Фані, а може лише пані Форд. – І без тебе проблем вистачає, бо цей дурний Йорік зробив мені дитину, хоча обіцяв почекати.

     - Якби ти його у мене не відбила, - сказав «Секретар» гордо кульгаючи до виходу, - то і далі насолоджувалася б своєю стрункою фігурою у тому дурному салоні краси.

     Ліда зойкнула, бо на такий поворот вона не очікувала.

     - Там мертві зони, - сказав Павло. – Чого так довго?

     - Бо там - мертві зони, - зітхнула Фані, сідаючи у таксі, яке щойно упіймав її наречений.

      Павло назвав адресу, це було - за квартал. Таксист назвав свою ціну.

      - Це ж грабіж серед білого дня! – Обурилася Фані.

      - То йди пішки, - розвів руками таксист.

      - Ти, мабуть, ніколи не був вагітним, - констатувала дівчина.

     Вони вдвох їхали у ліфті, а Павло смикав свою дурну бороду.

    - Він тобі аж настільки сподобався, що ти із ним фліртувала? – Запитав він поки-що-наречену.

     - Хто? – Не зрозуміла Фані.

     - Той дурний пан Сергій.

     - А, той. Він щось знає, чи приховує. Вибач, - вона взяла руку нареченого у свою. Ліфт відчинився, а вони вийшли на своєму поверсі. – Я увійшла у роль. Але щось мені підказує, що той тип або має судимість, або лише випадково її уникнув. Дуже слизький.