Читати книгу - "Пікнік біля навислої скелі, Джоан Ліндсей"

Він знову відкинувся на подушки.

— Він насправді виснажений, — сказала медсестра. — Якщо пацієнт почне говорити з конюхом, у нього точно почнеться гарячка, і я отримаю на горіхи від лікаря Маккензі.

«Дівчина не лише простачка, а ще й стерво», — вирішив полковник, якимось незбагненним чином втямивши, що ця розмова важлива.

— Не переймайся, Майку. Я скажу Крандоллу, щоб зайшов до тебе на десять хвилин. А якщо щось трапиться, медсестро — кажіть, що це я винен.

Нарешті Альберт прийшов і сів на стілець біля ліжка так, ніби то був на позір спокійний жеребець, який будь-якої миті міг рвонути. Від нього пахло свіжим сіном і сигаретами «Кепстен». Він іще ніколи не був офіційним відвідувачем у лікарняній палаті й тепер не знав, як почати розмову з безтілесним обличчям, під яким було рівно натягнуте випрасуване покривало.

— Та твоя медсестра, хай їй абищо… Дала дьору, щойно мене вздріла.

Хоч якийсь початок. Майк навіть злегка всміхнувся. Дружба зажевріла знову.

— Тим краще для тебе.

— Можна закурити?

— Та будь ласка. Тобі не дадуть тут довго сидіти.

Звична й невимушена, мов кіт над комином у вітальні, тиша запала між ними.

— Слухай, — сказав Майк. — У мене багато запитань. До ми­нулої ночі в голові стояв такий туман, що я й думати не міг. Зайшла тітка й почала говорити з медсестрою — по-моєму, вони гадали, що я спав. І раптом все почало ставати на свої місця. Схоже, я пішов на Навислу скелю сам-один і нікому не сказав, крім тебе. Правильно?

— Так і є. Шукати дівуль… Спокійно, Майку, ти ще не в формі.

— Я одну знайшов. Так же?

— Правильно, — погодився Альберт. — Ти її знайшов, і вона тут, у будиночку садівника, жива-здорова.

— Котра? — запитав Майкл так тихо, що Альберт ледь розчув. Його думки тепер не полишало те миле обличчя — миле, навіть поки її несли на ношах вниз зі Скелі.

— Ірма Леопольд. Невисока, темненька, кучерява.

У кімнаті стало так тихо, що Альберт чув важке дихання Майка, який відвернувся до стіни.

— Тож перейматися не варто, — сказав Альберт. — Просто лікуйся, видужуй… Сказитися! Він знепритомнів! Куди та бісова медсестра запропа..?

Десять хвилин саме збігли, тож вона вже була тут і щось робила з пляшечкою й ложкою. Альберт прослизнув повз неї, вийшов у панорамне вікно і з важким серцем попрямував до стайні.

Англійська порода присадкуватих верхових коней.

9

«ТІЛО ДІВЧИНИ НА СКЕЛІ — ЗНАЙДЕНО ЗНИКЛУ СПАДКОЄМИЦЮ». Загадка Коледжу знов опинилася на перших шпальтах, і що газетярі, що читачі додумували решту історії на всі лади, як собі бажали. Врятована дівчина все ще була непритомна у Лейк-В’ю, а Високоповажний Майкл Фітцг’юберт ще був надто слабким, щоб його розпитувати. Це тільки підживлювало плітки й чутки про невимовні жахи, які начебто випливуть на поверхню пізніше. Поліція відновила пошуки в усіх можливих і неможливих закутках поблизу місця, де було знайдено дівчину — прибуло поліційне підкріплення з Мельбурна, повернули і корінного шукача, і собаку з примарною надією знайти хоч якісь зачіпки щодо того, де можуть бути решта троє жертв. Перевернули все — канави, пусті колоди, водовідводи, ставки, навіть покинутий свинарник, де хтось начебто бачив якесь світло минулої неділі. Переляканий школяр присягався, що бачив на дні старої штольні в Чорному лісі тіло; і він не збрехав — це був кістяк телиці, що вже розклалась. Пошуки тривали. Констебль Бамфер старанно скнів над записниками, де запитань було значно більше, ніж відповідей, і вже майже з нетерпінням очікував на якесь нове вбивство.

У Коледжі «Епл’ярд» новини про порятунок Ірми коротко й формально повідомила сама директорка в понеділок уранці, відразу ж після молитви — момент підібрали так, щоб дівчата цілу годину могли перетравлювати нову інформацію, перш ніж почнуться уроки. Після миті шокованої тиші зала вибухнула радощами на межі істерики, сльозами й обіймами дівчат, які майже не розмовляли одна з одною. На сходах, де було суворо заборонено затримуватися без причини, мадемуазель знайшла Бланш і Розамунд, які плакали, обійнявшись. «Alors, mes enfants27, не час для сліз», — сказала вона й відчула, як і їй самій на очі навертаються невиплакані сльози. Мінні та куховарка в кухні відсвяткували кухликом темного пива, а з іншого боку суконних дверей Дора Ламлі так міцно стиснула дешеве мереживо біля горла, неначе це її врятували зі Скелі. Том і містер Вайтгед були в сараї та спершу щиро зраділи, а тоді почали розводитися про вбивства й самого Джека Різника, аж поки садівник