Читати книгу - "Батько подруги. Заборонений зв'язок., Ярл Конг"

- Боляче, - та я дівчинка, і маю право трішки поскиглити. Сама природа нагородила нашу стать такими повноваженнями, тож гріх відмовлятися, тим паче коли справді болить.

- Потерпи, скоро стане краще.

Ну, так собі порада, враховуючи, що крім терпіти нічого не залишається.

"Чому ж, ти можеш повернутися у вихідне положення, пикою в ґрунт, і так собі спокійнесенько лежати, чекаючи на світанок, бо ніхто не поспішає допомагати. А дехто ще і дасть під п'яту точку з ноги, та так, що земля буде скреготати на зубчиках"

Ось цей персонаж, який з незадоволеною міною кидає рюкзак чоловіка, навіть слова не проронивши.

- Дякую, - натомість Антон видає гримасу Тимофіївні й починає порпатися у своїх особистих речах, щоб через секунду дістати... - ніби знав, що може згодитися. Але навіть не здогадувався, що з такого приводу.

Це ліхтарик. Налобний ліхтарик, який тримається на голові й не потребує рук.

- Хапайся за мою шию. І міцно тримайся.

Бо руки чоловіка будуть зайняті мною. Одна підхоплює за спину, а інша опиняється під моєю попкою...