Читати книгу - "Незнайко на Місяці"

Такі вже звичаї у місячних жителів! Місячний коротулька нізащо не їстиме цукерок, пряників, хліба, ковбаси чи морозива тієї фабрики, яка не друкує об'яв у газетах, і не піде лікуватися до лікаря, що не придумав якоїсь карколомної реклами для залучення хворих. Звичайно місячний коротулька купує лише ті речі, про які читав у газеті, коли ж він побачить десь на стіні ловко написане рекламне оголошення, то може купити навіть ту річ, яка йому зовсім непотрібна.

У ці дні місто Давилон гуло, ніби розтривожений вулик. Кожний житель, прокидаючись ранком, зараз же хапав газету, щоб скоріше узнати якісь новини про Незнайка. Багато коротульок бігали до готелю «Ізумруд» і товпилися там цілими днями, сподіваючись хоч краєчком ока побачити коротульку, що прибув з глибин космосу. Приїжджі з інших міст не хотіли поселятися ніде, крім готелю «Ізумруд», бо там вони могли запросто зустрітися з космонавтом і подивитись на нього зблизька. Прибутки пана Хапса одразу подвоїлись, тому що він умить підвищив плату за номери, а приїжджих було багато.

Мига і Жуліо добре скористалися з цього становища: вони настрахали пана Хапса, що переїдуть з Незнайком в інший готель, після чого пан Хапс дозволив їм жити в готелі зовсім безплатно.

Багато місячних коротульок сиділи з ранку до ночі біля своїх телевізорів і дивились усі спектаклі та передачі, боячись пропустити передачу з Незнайком. На їхній подив, такої передачі все не було. Це пояснювалося тим, що Мига й Жуліо не погоджувались показувати Незнайка безплатно, а власник телевізійної студії хоч і не відмовлявся від оплати, але пропонував таку сміховинно малу суму, що Мига навіть розсердився. Він сказав, що власник студії, очевидно, має їх за якихось недоумків, а вони цілком при своєму розумі й за таку нікчемну суму не погодилися б показувати по телебаченню не те що прибульця з космосу, а навіть простого пуделя.

Кінчилось тим, що розгнівані телеглядачі почали дзвонити власникові телестудії по телефону, погрожували, що перестануть платити внески за користування телевізорами. Ці погрози вплинули, і власник змушений був погодитись на ті умови, які запропонував Мига.

Після успішно завершених переговорів відбулася телевізійна передача так званої космічної конференції. Учасниками цієї конференції були представники газет і журналів, а також численні вчені: математики, фізики, хіміки, астрономи, місяцезнавці. Всі вони зібрались у великому залі, що належав телевізійній студії. На підвищенні стояв стіл, за яким сиділи Незнайко, Мига, Козлик і Жуліо.

Конференція почалася з того, що Незнайко розповів присутнім усе, що знав про ракету, на якій здійснено переліт, про її будову й керування, а тоді вчені й журналісти давали йому запитання.

Журналісти цікавились головне тим, що їв Незнайко, перебуваючи в ракеті, і що пив, які бачив сни і чи сподобались йому жителі Давилона. Запитання вчених мали трохи інший характер і стосувалися переважно того, що бачив Незнайко під час своєї космічної мандрівки, що спостерігав на поверхні Місяця і який вигляд має планета Велика Земля.

Відомо, що місячні астрономи називають нашу планету Великою Землею, на відміну від своєї власної планети, яка зветься у них просто Землею. Місячних астрономів дуже цікавило, чи є навколо Великої Землі тверда оболонка, і вони були вкрай здивовані, коли Незнайко сказав, що навколо нашої Землі ніякої твердої оболонки нема і що земні жителі живуть, так би мовити, під відкритим космосом.

Космічна конференція закінчилась досить пізно, а другого дня була організована передача розмови Незнайка з двома вченими, з яких один був астрономом — його звали Альфа, а другий — місяцезнавцем, його звали Мемега. Альфа й Мемега докладно розпитали Незнайка, який вигляд має нічне небо, коли на нього дивитися з Землі, які на ньому видно окремі зірки й сузір'я, а також планети, який вигляд має Сонце й самий Місяць.

Вислухавши відповіді Незнайка, Альфа й Мемега звернулися до телеглядачів і зробили офіційну заяву про те, що відомості, подані Незнайком, можуть зробити велику послугу місячній астрономії і взагалі науці.

Незнайко в свою чергу запитав Альфу й Мемегу, звідки місячні вчені знають про існування Великої Землі та інших планет, а також Сонця і зірок, якщо вони ніколи їх не бачили.

Альфа відповів, що хоча ні Сонця, ні Великої Землі їм не видно, але про них можна здогадатися, спостерігаючи різні явища. Припливи і відпливи у морях, які є на Землі, незаперечно свідчать про існування якихось масивних тіл, що перебувають на певній відстані від поверхні Місяця. Маси морської води притягає і Сонце, і Велика Земля, за ступенем притягання можна обчислити розміри цих тіл і навіть відстані до них. Крім того, є надчутливі прилади, котрі виявляють притягання таких віддалених планет, як Меркурій, Венера, Марс чи хоча б Сатурн, а це дає змогу досить точно визначити місцезнаходження їх на небосхилі. І це ще не все, звичайно. У астрономів є радіотелескопи, гравітоноскопи й нейтриновізори, для яких зовнішня місячна оболонка не може бути перешкодою. За їх допомогою дістають сигнали, що йдуть не тільки від Сонця чи планет, а навіть від далеких зірок, і це дало можливість місячним астрономам створити досить докладну карту зоряного неба.

Незнайка зацікавило також питання, чому на Місяці, або, точніше кажучи, на Землі, буває зміна дня і ночі. Адже зовнішня оболонка Місяця закриває доступ сонячному промінню, і якщо це справді так, то на Землі повинно бути завжди темно. Місяцезнавець Мемега пояснив Незнайкові, що Сонце разом з видимим промінням випускає безліч невидимих променів, котрі мають, однак, величезну проникливу силу. Ці невидимі промені, проникаючи крізь товщу місячної оболонки, змушують внутрішню її поверхню світитися, тобто в свою чергу випромінювати світлові й теплові животворні промені. Цілком зрозуміло, що світіння це можна спостерігати лише в тій половині оболонки Місяця, яка повернута до Сонця. Тож і світло буде лише в одній півкулі Землі. У другій півкулі в той же час буде темно, або, просто кажучи, там буде ніч. Чергування ж дня і ночі відбувається тому, що планета Земля не стоїть нерухомо всередині оболонки, а безперервно обертається.

Звісно, місячним жителям дуже пощастило, що речовина місячної оболонки має властивість світитися під впливом Сонця. Не будь цього, на Землі вічно панувала б непроглядна тьма й ніяке існування коротульок на ній було б немислиме, — сказав Мемега.

На закінчення Незнайко спитав, чому місячні астрономи або місяцезнавці досі не збудували літального апарата, здатного досягти зовнішньої оболонки Місяця. Мемега сказав, що будівництво такого апарата обійшлося б