Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Любові полум’я 📚 - Українською

Читати книгу - "Любові полум’я"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Любові полум’я" автора Ніка Нікалео. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 39 40 41 ... 54
Перейти на сторінку:
з другого поверху, аби не розбудити брата.

— Спустися на хвилину. Я хочу тебе дещо запитати.

— А може завтра, мам? Я дуже втомився, допізна розбирав справи у готелі, а потім ще той день народження у ресторані… Добре? — просився втомленим голосом.

— Будь ласка! Лише кілька хвилин, — Тетяна не вміла відступати. Вона зібгалася у кутику дивана і попросила: — Максе, увімкни світло, як було!

— Якщо ти будеш розпитувати про нього, то я не буду нічого говорити! — попередив одразу, як тільки сів біля неї у великому шкіряному фотелі.

— А хто мені розповість, як не ти?! Ми ж по один бік барикад, — навела вагомий аргумент. — Ти ж завжди вважав надмірну емоційність вадою слабких.

— Тато не з таких, — відказав, впевнено захитавши головою. — Мені здається, я не можу говорити на такі теми.

— Ти не можеш так говорити. Ми повинні боротися за те, щоб він залишився з нами. Ти ж його сьогодні бачив? Говорив з ним? — почала свій наступ.

— Так. Звичайно, — відповідав коротко тільки на поставлені запитання.

— Ну, і що з ним, як він? — Тетяна намагалася схилити сина до розлогішої відповіді.

— Нічого. Все нормально.

— Як? І він про нас нічого не розпитував? Ти теж не поставив йому жодного запитання? — обурено наполягала.

— Мамо, я не можу втручатися у ваші інтимні стосунки! — Максим із невдоволенням видихнув і підійшов до холодильника.

— Але ж зараз непроста ситуація. Невже ти не розумієш?! — із болем у серці запитала. — Я хочу зберегти нашу сім’ю, наш спокій і достаток. А ти? Ти, я бачу, на його боці?

— Мамо! Не треба мене провокувати. "Воплі і соплі" для мене не існують, — стримано відповів, наливаючи собі у склянку сік. — Але якщо ти думаєш, що я не знаю, що таке любов до жінки, то ти мене ще до сих пір не знаєш.

— Любов? Яка ще любов? Це у нього звичайне нове захоплення! Просто баба трапилася хитромудра і на додачу ще й актриса! Та вона хоче загарбати усі наші гроші. Ось, й уся любов! А той дурень…

— Мамо, припини! Все не так, ти перебільшуєш фінансовий бік справи. Ти забуваєш, що я в курсі, кому усе належить.

Тетяна розгубилася, напоровшись на товстенну крижану стіну абсолютного відсторонення від подій, що відбувалися у їх родині. Вона схилила голову над столом і заплакала. Більше аргументів для тиску у неї не було.

Син мовчки цмудив сік, періодично кидаючи погляди у бік матері. Нарешті він встав і, опустивши порожню склянку у мийку, пішов до себе.

Тетяна, жалісливо заскиглила. Усі її покинули. Як щиро вона зараз шкодувала про те, що не має доньки. Та, була просто впевнена у цьому, обов’язково була б на її боці.

— Послухай, мамо, — вона аж здригнулася від несподіваної появи його над своєю головою.

— Послухай мене, як мужчину, а не свого сина, — присів навпочіпки і взяв її руки у свої, як-то завжди робив Віктор. — Якщо мені у душу западає інша дівчина, я вже ніколи не повернуся до попередньої. Хоча б і з поваги до тієї, з якою мені стало холодно. І не треба більше цих розмов, добре?

Тетяні хотілося заперечити, що дошлюбні стосунки і подружжя — це незрівнянні речі. Але знала, що для Макса усе завжди вагоме, дріб’язків не буває. З оцих його слів зрозуміла також, що мав розмову з батьком. Але ніколи у цьому не зізнається. І хоча внутрішньо підтримує її, не сміє, а може й не вважає за потрібне стати клеєм для розбитої вази.

— Я все зрозуміла, Максиме, — відповіла втираючи сльозу. — Добраніч!

— На добраніч, мамо! Хоча за вікном уже сіріє, — він злегка розтулив дрібні жалюзі на вікнах і на мить глянув на Тетяну скануючим поглядом її чоловіка. Наче зазирнув крізь завісу усього того, за чим приховувала свої химерні спроби втримати Віктора у сім’ї.

Вона уся стислася і заціпеніла від жаху. Її пройняло до самісіньких кінчиків волосся, яке мало не стало дибки, від цих глибоко мудрих очей. Впізнала їх! Це був саме той погляд — погляд з нічного кошмару.

Тріумф

Після скандалу з дружиною Віктор поселився в одному з номерів свого готелю. Його переслідувало дике відчуття зайди, навіть не гостя, у своєму готелі. Та він звикав. Не мав наміру судитися за свій бізнес. Добре знав Тетяну. Вона не вміла довго злоститися. Був переконаний, що гнів дружини минеться. Вона усе обдумає і вони зможуть цивілізовано переговорити і все вирішити. Зараз його думки займала зовсім інша проблема.

Віктор прилетів у Москву за день до початку конкурсу. Не надто любив це місто. Але намагався не думати про це. Усім відомо, що Москва — сучасний Вавилон, або любо приймала в свої обійми чужинця, або раз і назавжди відштовхувала його від себе, не підпускаючи до банку перенасичення грошима, успіхом і задоволенням. Одного разу, ще у юності, а вже тоді був підприємливим, йому не вдалося прокрутити тут одну оборудку. З тих пір більше сюди не попихався. Та друзі у Москві залишилися. І до нинішньої справи він поставився з потроєною увагою, підключивши усі свої старі контакти.

Розташувавшись у "Редісон Слов’янська", поспішив до консерваторії, на Большу Нікітську вулицю. Навів довідки про журі конкурсу ще до приїзду. Допоміг давній приятель, що зараз мешкав і працював у столиці. Став одним із дуже впливових російських олігархів-політиків.

Скоординовані на відстані дії дали можливість не поспішати. Він майже був впевнений в успіху. Без жодних проблем відшукав одного із членів журі — Народного артиста Росії, професора Галикіна Юрія Кирійовича. Представився меценатом, який шукає нову Монтсерат Кабальє і дав свою оновлену візитку.

— Чесно кажучи, мене дуже дивує ваш непідробний інтерес, — відповів білий, як молочна піна, професор. — Адже вокалістки — ненадійне вкладення капіталу: не сьогодні-завтра вона вийде заміж, чоловік може заборонити займатися улюбленою справою. А як ні, то завагітніє, що ще гірше…

— Пане професоре, я це все дуже добре розумію. І роблю ставку на закохану у свій фах людину, що працює на великий успіх. Ви праві, краще, щоб вона вже була одружена і з дитиною.

Галикін посміхнувся у бороду і запитав:

— Ви говорите про когось конкретного? Чи я помиляюся?

— Не буду перед вами хитрувати. Ви занадто поважна і мудра людина для цього. Мене цікавить розстановка сил у конкурсі. Ви мене розумієте?!

— Розумію. Та не маю права говорити з вами на такі теми. Але люди з Міністерства мають свої важелі впливу, тож… — професор говорив повільно, з розстановкою. — Буду

1 ... 39 40 41 ... 54
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Любові полум’я», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Любові полум’я"