Читати книгу - "Хранителі"

Пес гавкнув.

— Ні.

Пес опустився на землю, підбіг до Трейвіса і знову схопив його за штанину.

— Ні, — повторив Трейвіс, опускаючись і хапаючи Ейнштейна за ошийник. — Нема сенсу жувати мій одяг. Я нікуди не поїду.

Ейнштейн відпустив штанину, вирвався і побіг до величенької клумби, на якій яскраво цвіла розрив-трава, і взявся несамовито рити лапами землю, розкидаючи навсібіч понівечені квіти.

— Заради Бога, що ти робиш?

Пес продовжував завзято прополювати клумбу, перетворюючи її у цілковиту руїну.

— Гей, припини!

Трейвіс побіг у бік ретривера.

Ейнштейн побіг в інший бік двору перед будинком і почав рити яму на галявині.

Трейвіс метнувся за ним.

Ейнштейн знову втік, помчавши в інший кінець галявини, де зіпсував ще добрячий шмат газону, відтак гайнув до годівнички і спробував її підкопати, а коли в нього нічого не вийшло, повернувся до клумби з розрив-травою, щоб добити її до кінця.

Трейвіс ніяк не міг зловити ретривера, тому зрештою зупинився, щоби перевести подих, і заволав:

— Досить!

Ейнштейн припинив ритися у квітах і підвів голову. З його рота стирчали кучеряві пагони коралових квітів розрив-трави…

— Їдемо, — промовив Трейвіс.

Ейнштейн струсив із морди квіти й обережно вийшов на понівечений газон.

— Чесно, — пообіцяв Трейвіс. — Якщо це настільки важливо для тебе, то ми поїдемо до тієї жінки. Але я гадки не маю, що їй казати.

8

Нора йшла коридором першого поверху, несучи тарілку з вечерею і пляшку «Евіан»[21]. Світло, яке вона увімкнула в кожній кімнаті, заспокоювало її. На сходовому майданчику другого поверху вона ліктем увімкнула світло в коридорі. Нора подумала, що наступного разу їй треба буде замовити партію лампочок в супермаркеті, бо у найближчому майбутньому вона хотіла, щоб світло горіло повсюди цілодобово. Нора принаймні не збиралася на цьому економити.

Оскільки вона досі перебувала під дією випитого бренді, то дорогою до спальні почала тихо наспівувати:

— Місячна ріка завширшки з милю…

Зайшовши у спальню, Нора уздріла на ліжку Стрека. Він посміхнувся і промовив:

— Привіт, солоденька.

На мить Нора подумала, що це галюцинація. Але коли він заговорив, то зрозуміла, що це таки реальний Стрек. Тарілка випала у неї з руки, а фрукти із сиром розсипалися підлогою.

— Що ж ти накоїла, — сказав він, підвівшись і опустивши ноги на підлогу. Він досі був одягнутий у спортивні шорти, гольфи та кросівки для бігу. Більше на ньому нічого не було.

— Потім прибереш. Зараз є важливіші справи. Я довго чекав, поки ти піднімешся нагору. Я чекав, думаючи про тебе… я так хочу тебе…

Він звівся на ноги.

— Час тобі отримати урок.

Нора не могла навіть поворухнутися чи перевести подих.

Напевне, він проник у її будинок, прийшовши просто з парку, задовго до її приходу. Проник, не залишивши жодних слідів злому, і, поки вона потягувала бренді на кухні, увесь цей час чекав її тут, на ліжку. У цьому чеканні було щось значно моторошніше, ніж в інших його діях; в очікуванні її тіла він знемагав від хоті й згорав від нетерпіння, слухаючи, як вона товчеться внизу, не відаючи про його присутність.

Що він зробить з нею після всього? Вб’є? Вона обернулася і побігла в коридор другого поверху.

Вже схопившись за поруччя сходів, щоб стрімголов бігти вниз, Нора почула, що Стрек кинувся за нею.

Вона летіла вниз, перестрибуючи дві-три сходинки. Нора боялася, що підверне щиколотку і впаде. На майданчику поміж поверхами вона ледь не вивихнула коліно, перечепилась, але продовжила бігти. Перестрибнувши останню сходинку, вона опинилась у коридорі першого поверху.

Стрек схопив Нору за мішкуваті плечики її плаття і повернув до себе.

9

Коли Трейвіс припаркувався на узбіччі біля будинку Дейвон, Ейнштейн встав на передньому сидінні, поклав лапи на ручку і, натиснувши всією вагою, відчинив двері. Ще один трюк. Трейвіс не встиг ще потягнути назад руків’я ручного гальма і заглушити двигун, як Ейнштейн уже виплигнув з машини і помчав доріжкою в будинок.

Через кілька секунд Трейвіс уже також піднімався східцями на терасу. Тим часом ретривер стояв на задніх лапах біля вхідних дверей, а передньою натискав кнопку дзвінка. Звук було чути аж на вулицю.

Піднімаючись сходами, Трейвіс запитав:

— Яка чортівня щойно в тебе вселилася?

Пес знову подзвонив.

— Та зажди…

Коли Ейнштейн натиснув кнопку втретє, Трейвіс почув, як якийсь чоловік кричить від люті та болю. Потім до його вух долинув жіночий крик про допомогу.

Люто гавкаючи, як напередодні в лісі, Ейнштейн почав дряпатися у двері, наче насправді вірив, що таким