Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Незвичайні пригоди бурсаків 📚 - Українською

Читати книгу - "Незвичайні пригоди бурсаків"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Незвичайні пригоди бурсаків" автора В. Таль. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 39 40 41 ... 104
Перейти на сторінку:

І знову опинилися хлопці в лісі, вже він їм тепер не страшний, як раніше. Ішли довго, не зупиняючись, а потім, надибавши галявину, вирішили одпочити; до речі трапився струмок, то треба ж обмитися та одягтися. Усе воно гаразд, врятувалися від загибелі, нікого їм тепер не страшно; ось вони пройдуть лісом день чи два, а там вийдуть на простір та повернуть на південь і попрямують на Січ. Усе гаразд, та одна біда, що хліба нема. А проте, вони чули, що колись у старовину були такі люди, що жили якось без хліба, їли саму дичину. Ось і зараз можна спробувати встрелити білку, – он скільки їх плигає по гілках. Хоч і невеликий наїдок з білки, та що ж.

Наготував Самко пістоля, підійшов до дуба, націлився й стрельнув, але з дуба впало трохи жолудів та й тільки, а білка плигнула й зникла. Не влучив. Спробував ще раз, знову не пощастило. Шкода витрачати пороху й куль.

Коли в лісі потемнішало, запалили хлопці багаття, посиділи мовчки біля вогню, та й полягали голодні спати.

Ранком почув Самко крізь сон, що мов щось зашаруділо поблизу, хруснуло гілля долі, щось пробігло легким скоком. Він підвівся обережно і побачив неподалеку від себе гурток диких кіз. Схопивши пістоля, він стрельнув; метнулися кози і зникли, а одна впала й не ворушилася. Радий Самко, що вцілив, і шкода, що вбив кізку. А проте, коли б не вбив, то хтозна, що його їсти?

Прокинувся від пострілу і Марко. Поганий сон в голодного.

Зняли з кози шкуру, запалили вогонь і ну смажити м’ясо. Хоч і в попелі печеня, та смачна. Марко дер її зубами, неначе голодний вовк, і Самко їв добре, пам’ятаючи, що, може, завтра не доведеться їсти.

Поснідавши та сховавши лишки печені в сакви, рушили хлопці лісом далі. Ішли, не знаючи куди: чи то на північ, чи на схід. Хіба не однаково? Мусить бути лісові край, а тоді вже буде видно.

Ночували знову у лісі, поїли печеню, але вже не вдалося вдруге добути собі попоїсти: не дуже наближається до людей дичина.

Блукаючи третій день у лісі, вже раді були б хлопці вийти на простір та не знають, куди повернути. Самко лазив на верховину дерева, дивився навкруги, але нема краю лісові. Нема чого й думати, щоб хто з людей трапився тут. Мертва тиша в лісі.

Аж ось вони почули, що поперед них щось затріщало в гущавині, неначе ломило товсте гілля. Зраділи хлопці, думаючи, що надибали на людину. Нехай, мовляв, ота людина, хоч добра, хоч лиха, аби тільки людина. Пішли швидко в той бік, де тріскотіло. Он де воно вгорі на стовбурі дерева щось манячить так, мов людина. Вона мов держить в руках товсту гілку та махає нею в себе над головою, а біля неї вгорі щось гуде, дзижчить.

Підійшли ближче, придивилися та й присіли з переляку.

– Ведмідь... – прошепотів Самко. Хоч він і не бачив зроду живого ведмедя, та догадався, бо бачив шкуру з нього, коли вони гостювали в розбійників.

То був, дійсно, ведмідь. Він нанюхав угорі в дуплі мед та схотів поласувати, але його оточили бджоли, то він боронився від них гілкою.

Уже не з ляком, а здивовано дивилися хлопці на війну одного великого з багатьма маленькими. Ану, хто переможе? Але ось ведмідь почав ревти, потім кинув гілку і вхопився лапами за пику: мабуть, бджоли почали його жалити в очі. А він повернувся пикою вниз і почав швидко спускатися долі, а за ним чорним клубком рій. Не доліз до краю ведмідь, плигонув та чкурнув швидко в гущавину, ламаючи навкруги себе кущі.

– Отаке воно, Марку, виходить, що гурт невеличких подужав великого, – сказав Самко. – Ну, а те, що не зробив ведмідь, зробимо ми, тільки вже не силою, а хитрощами.

Назбиравши хмизу, запалили його під деревом, ще й моху зверху наклали, щоб дужче куріло. Потім Самко зробив з хмизу віхоть, підпалив його і поліз угору. Тікають бджоли від диму, що курить стовпом знизу, а Самко, розігнавши з дупла бджоли, набрав у запіл меду та й зліз.

Підгодувалися хлопці медом та й рушили далі.

Минув ще день, а лісові нема краю. Нема чого їсти. Почали хлопці хлянути. Аж ось поліз Самко на дерево і побачив, що немов з одного боку порідшав трохи ліс, а поза ним блищить вода.

Пішли вони в той бік. Ліс рідшав, а далі завиднішали зелені луки й озера води. Пішли понад озерами. Але з одного лиха після блукання в лісі, вони вскочили в друге – опинилися серед болота, йшли таким ґрунтом, що він під ними хитався, наче живий килим. Спробував Самко палицею, чи глибоко там під дерном, але палиця пішла, мов у тісто, з продухвини побігла вода цівкою, а дна наче й нема. А далі довелося скакати по купинам, щоб не провалитися. Ще Самкові нічого: він легкий на вагу, а Марко як плигоне, то навкруги вода так і зачвиркає.

Попоскакали кілька верстов, поки добулися до твердого ґрунту, і зовсім знесилилися. Одпочили трохи і знову рушили далі. Ішли попід невисокою горою, часто дуже одпочивали. Уже два дні вони нічого не їли.

Переночували, чи перекуняли (не бере голодного сон), та й знову пішли. Але йшли недовго, посідали, а потім полягали й лежали мовчки. Уже нема думки про те, куди вони йдуть та чого, а одна думка: про їжу, про хліб. Ось тільки б їм зійти на оцю не дуже круту гору, звідкіль повинно бути видно якесь там село, але не слухають ноги, не хочуть йти, а

1 ... 39 40 41 ... 104
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Незвичайні пригоди бурсаків», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Незвичайні пригоди бурсаків"