Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Апгрейд для Всесвіту 📚 - Українською

Читати книгу - "Апгрейд для Всесвіту"

312
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Апгрейд для Всесвіту" автора Владислав Билінський. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 39 40 41 ... 52
Перейти на сторінку:
спілкування з небіжчиками! Потрібний навик, потрібний виводок антитіл у крові. Обережність і холодний розум. Спостерігай, вір очам своїм, але не наближайся! Замрієшся — вмить зітлієш. Заґавишся — сам тінню станеш. Незасохлий чоловічок, ненароком потрапивши під чорне сонце, тут же розцвітає пишними пуп’янками паскудних снів. Повернувся, опам’ятався, виблював, розтоптав, звільнився — і заспокоївся. Але, між іншим, даремно заспокоївся. День-другий — ось і свербіж нових дурманних пагонів у очних ямах. Знову полоти… Від такого життя зоровий глузд людинки перевертається, хотіння переінакшуються — і чи можна тепер довіряти такому піжонові? Ну а ми, хлопці від рала, прості контактери, якщо й того, то лише трішечки того… Помірно ми поїхані. Рівно настільки, щоби в безумство своє одним оком зиркнути і що треба розгледіти.

Так, добродії, Вавилон — не наша парафія! Гуру (і я за ним) ніколи не вживав міцних напоїв. Східна практика, спрямована до повітряних і не надто збагненних речей, відрізняється від нашої відсутністю спирту в крові. Проте — всі ми люди! — дозволялося пригубити трохи червоного вина. Натурального й конче з родоводом. Гуру застерігав від змішування стилів, по-різному орієнтованих (при цьому він, імовірно, вважав, що тибетські монахи і поліські відьмаки належати до єдиного спрямування). «Алкогольне оскління і чування духа над млином буття відрізняються більше ніж левітація п’янички, що зірвався з мосту, і невагомість майстра цзен, який гуляє по хвилях», навчав він. Гуру правий, напевно. Він багато знає. Уже згодом я продовжив узяту генеральну лінію на некріплене червоне — майже натуральне, терпке, з кислинкою — вино, хай і без родоводу, — і браття по мізках спершу дражнили мене Червоним, а пізніше, з огляду на мою явну аполітичність, приліпили мені кликуху «Француз», з якою й живу на цьому світі. Французи — вони ж бо з ранку до ночі наливаються червоним. Кінець історії.


Вчення цзен живе і перемагає

Отже, тренінг. Кульки по скатертині, рамка дугою. І що ж? Десь за місяць замість незворушної мудрості й спокійної сили дістав я, незрозуміло чому, печію і регулярні нічні видіння, вбивчі за яскравістю. Майже щоночі довбали мене могутні та дикі видіння. Заіржавілий автомат — на битому склі. П’яна солдатня. Радар на вітрі. Видіння, в основному, виявлялися сновидіннями, оскільки ночами я переважно сплю. Несподівані картини, абсолютно мені невластиві, вони лякали і були незв’язними (але тільки тому незв’язними, що я не умів впливати на їх прихід), вони гостро вривалися в пам’ять. Звідки взялися вони?

— Звідтуди, де літають блюди! — відповів гуру. — Ще тиждень, — сказав він, — ще днів зо дев’ять, і можна буде пробувати тебе ініціювати. Ось що: займися-но ти локальним над відчуттям. Ти — каже — всіх нас заткнеш за пояс у сфері локального надвідчуття. Судячи з темпів твого просування… Все одно глобального тобі не витягнути, то давай уже відразу в локалі працювати. Станемо активно надвідчувати, виявляти агентів усіляких негарних держав, астральних пришельців та інших нелегалів.

А я дивлюся на нього й печалюся. У наставника — і то дах їде. А ми як? Ми ж слабкі, немудрі. Зовсім довбанемося з чудесами нашими.

Та гуру навіть і на гадці не мав вдаватися в ребуси.

— Саме час зануритися у цей бізнес, — пояснив він. — Здається мені, що такі-ото послуги стануть популярними вже буквально днями. Виникнуть попит, конкуренція. Пора готувати професіоналів. Надвідчуття не повинно потрапити у брудні руки! — зовні він був абсолютно серйозним, але в очах щось мерехтіло, як Кастор і Полукс у туманному морському небі.

— Чи наважуся я, недостойний, запитати, що то за звір такий…

— Наважишся, думаю.

— Ну і?..

— Як би тобі… Припустімо, ти в натовпі, й усі щось говорять, і те «всіхнє» верзіння вливається в тебе; але ось ти націлився на когось одного і чуєш тільки його — бажання, думки, внутрішні знаки, в яких він оселився; більше того, об’єкт твоєї уваги зникає, виїжджає кудись, і ти вже начебто не можеш його чути, а все-таки чуєш, бо зв’язок встановлено, і він працює…

Я був вражений:

— За десять днів? Надвідчуття? Ну це вже ні. Тут у нас ціла купа товаришів і синьйорин із вищою магічною, вони на мене зверху вниз позирають, ось їх і муштруйте. А я слабкий і грішний.

— Мовчи, пацан! — закричав Учитель. — Вір мені! Дурненький, ти й сам не гірший. Око у тебе майже зряче, дихання майже поставлене. Звісно, лотос твій нагадує крик осла, з каналу «даймай» долинають стогони й плачі безневинно утоплених надій, а коли білий журавель розкриває з твоєю допомогою крила, він породжує в уяві сумний образ новобранця, який обробився в шерензі. І морда в тебе вічно неадекватна, — скривився він, — і погляд у тебе харкатий. Не учень переді мною, а розписна нічна ваза! Смірррна! — по-армійському гаркнув гуру. — Підібратися, втягнути анус і дивитися з повагою, потворо!

Я автоматично підібрався, втягнув що треба, глянув орлом. Рефлективно став у більш-менш стерпній позі, засвідчивши нею увагу з повагою, і запитав:

— Якщо слух мій не обманює мене, якщо мій скривлений розум правильно відобразив премудрі слова наставника, якщо я виродок, нічна ваза і худоба немита, то на хрін мені ваше надвідчуття? Як-небудь обійдуся!

— Виродок, звичайно! Адже ж пропоную тобі справжній дар, найрідкісніший і безцінний! Незважаючи на всю твою кострубатість! З божественним відсотком! Отака ти шиншила невдячна!

— Я турбуюся, все-таки, чи я достойний, чи я зумію…

Гуру знову просвітлів лицем. І продовжив повчати:

— Ти ні на що більше не придатний, ти розхлябаний і безголовий. Але, на жаль, вибирати мені немає з кого. Дурням щастить! Тільки ти, єдиний з усіх нас, народжений для автентичного, класного надвідчуття. Безголовий, дикий і від природи обдарований: ідеальне поєднання властивостей! — зробив він висновок.

Я не смів піти. Піду — і залишуся сам на сам із видіннями. Ні, треба вирішувати це питання.

1 ... 39 40 41 ... 52
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Апгрейд для Всесвіту», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Апгрейд для Всесвіту"