Читати книгу - "Спомини"

Бібліотека гімназії була невелика, але можна було позичати книжки. Завдавали багато віршів напам’ять. Природничі кабінети були скромні, але і було в них дещо цінного.

У другій клясі я вже почав підписуватися: “учень II кляси Русько-української гімназії”. Я перенісся на стацію на Заруддя і мешкав у Бачинської, вдови по інженерові. Там мешкав також один учитель. Було трохи краще, нас було трьох: Мушинський, я і син учителя з Почапинець (мазурського села біля Тернополя) Модест Наварецький. Може і з харчем було вже трохи краще, лише одно, що вже заходили товариші поляки і грали в карти (не в гроші) до півночі, і не було кому звернути уваги. Мене втягали до товариства, і я тратив тоді дорогий час надармо.

Коли я був у першій клясі, то соціялісти робили демонстрацію. Приїхав зі Львова Дашкевич, і я біг з Заруддя (2 км), щоби подивитися на нього. Кажуть, що мав червону краватку, але поліція унеможливила похід.

В другій клясі прийшли деякі нові учителі. Історії вчив Коцюба, високий ростом. Їздив до Палестини з паломництвом. Кажуть, що десь в Йордані заразився на якусь східню недугу і помер. Німецької мови вчив Тимощук. Прочі професори були ті, що попереднього року.

Нераз робили товариші нерозумні дивацтва. Раз вночі мене збудили, що в Гаях (3–4 км) горить, ходили дивитись, а потім невиспаний ішов до школи.

У реальній школі вчили французьку мову. Тому, що Модест Наварецький не мав часу, він давав мені виписувати значення французьких слів. Я те зачав робити і так почав вчитися французької мови. Я тоді міг легко навчитися і інших мов, і батько був би радо заплатив, але <нікому не впало на думку>[165]. Ціла увага йшла на те, щоби синок не мав двійки і не збиткував, а як не мав і не викликав негодувань, то все добре.

У першій клясі я був 1903–1904 р.

в другій “ 1904–1905 р.

в третій “ 1905–1906 р.

в четвертій “ 1906–1907 р.

в п’ятій “ 1907–1908 р.

в шостій “ 1908–1909 р.

в сьомій “ 1909–1910 р.

у восьмій “ 1910–1911 р.

У третій клясі вже зачали вчити грецької мови. Почалась ширити між учнями безбожницька ліберальна література, але, Богу дякувати, це мене не захопило. Грецької мови вчив укінчений студент теології — Янович. Я дуже любив греку і до неї прикладався. Мені забаглося тоді перейти до руської бурси. Вправді, товариші відраджували, але я все-таки перенісся. Дістав там запалення легенів і вернувся на стацію. Настоятелем бурси був тоді отець Патрило[166]. Робив на мене недобре вражіння. Не подобався мені в бурсі ліберальний дух, бо велася безбожницька аґітація, а отець Патрило дбав про себе.

У третій клясі математику вчив дуже добре Цегельський[167], пізніше відомий математик. На жаль, його скоро перенесли до Вижниці. Також прийшов добрий кваліфікований професор Собчук, що вчив фізики і математики.

Між молоддю нуртували протиреліґійні течії. Отець-катехит мав, на жаль, малий вплив на молодь, власне для того, що був старорусин, хоч і побожний, але не вмів з’єднати собі молодих і переконувати розумовими арґументами. В першій клясі, як сказано вже, екзорти мав о. Дубицький, одначе не дуже вони мали вплив. Опісля екзорти говорив о. Бородайкевич.

У четвертій клясі було по-давньому. Тоді затягнув мене на науку танців мій свояк Юліян Мушинський. Це мало добрий вплив, бо там учитель Філяс вчив і деяких товариських форм. Коли мої товариші в пізніших клясах записувалися на танці, тратили час, зачинали любовні романси, то я, слава Богу, ті танці, як нерозвинений хлопець, мав за собою і звернувся до науки. В п’ятій клясі носили вже один золотий пасок. Це була переломова кляса під багатьма зглядами.

В четвертій клясі був ще господарем кляси о. Крохмальний (від I–IV). Наставлення всіх професорів до мене змінилося зовсім. Коли в минулих клясах, задля неприхильности Крохмального, мене вважали середнім учнем, то в п’ятій клясі опінія зовсім змінилася, і я став одним з перших. В п’ятій клясі він не мав жодних предметів, а прийшли вже інші вчителі. Вони вже мали покінчені філософічні факультети. Латину і греку вчив Тадей Смулка, і він був, здається, господарем кляси. Я звернув усю увагу на науку, в жодні вибрики я не вдавався, і мене то не цікавило. Німецької мови вчив Тимощук, а історії Гандяк. Він знав добре німецьку мову, бо походив десь з Чернівець.

Уже незалежним директором гімназії став д-р Омелян Савицький