Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко 📚 - Українською

Читати книгу - "Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Таємниці розкриває санскрит" автора Степан Іванович Наливайко. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 39 40 41 ... 100
Перейти на сторінку:
дочка царя Дгармагопи. Ріднить ці імена не тільки те, що перші компоненти в них пов'язані з богом кохання, але й спільним другим компонентом — ліла. У давній і середньовічній Індії були популярні присвячені богові Камі весняні святкування, насичені еротичними іграми, обрядами й піснями. Довкола Крішни, що чудово грав на сопілці, пастушки-гопі водили хороводи, що, відзначають дослідники, своєрідне відбиття ще <109> арійських весняних таецювально-еротичних ігор, присвячених Камі, Крішні, а в дравідійських народів Півдня Індії — Майону. У мовах індоарійської мовної сім'ї такі ігри називаються ліла, досл. «гра», «грання», «забава», «розвага», «дівоче ігрове зображування коханих» (СРС, 555). Слово ліла наявне в таких важливих і для сучасної Індії термінах, як крішналіла (або — расліла) та рамаліла або рамліла. Крішналіла або расліла — хоровод та ігри на честь Крішни, містеріальна народна драма в народів Північної Індії, пов'язана з культом Крішни-Гопали, тотожного культам Івана Купали й Аполлона. Крішналіла-расліла складається з церемонії поклоніння богам, «чистого» танцю (рас) у стилі катхак і власне ігрової частини — ліли. Оповідачем тут виступає персонаж Свамі або Госаїн, ім'я якого означає «господар», а також «бог», «всевишній» (ХРС, І 483).

Такою ж своєрідною виставою, але вже з життя Рами, теж, як і Крішна, втілення сонячного бога Вішну, є рамліла. Це також народна драма Північної Індії, пов'язана з культом Рами, героя «Рамаяни». Якщо центром крішналіли вважається місто Матхура і околиці його — Вріндаван, де минули дитячі і юнацькі роки Крішни, то центром вистав рамліли вважається Варанасі, або Бенарес. Рамліла триває кілька тижнів, а завершується церемонією спалювання трьох опудал демонів, що символізує перемогу Рами над ворогами, особливо, над Раваном, що викрав Сіту, дружину Рами, уособлення Панни-Сонця.

Отже, слово ліла наявне в жіночих іменах і термінах, пов'язаних з богом кохання Камою, Крішною і Рамою — усі вони тією чи іншою мірою причетні до Вішну та його дружини Лакшмі. Крім того, близькі між собою функціонально й Кама з Крішною: недарма, як мовлять перекази, Кама після сутички з Шівою знову відродився до життя як син Крішни. А Вішну тотожний слов'янському Ладові, Ладо, тоді як Лакшмі тотожна слов'янській Ладі. Лада — богиня кохання і шлюбу, краси й сімейної злагоди, а син Лади — Лель, як сином Лакшмі вважається Кама. Лель-Полель, з яким перегукується індійське ліла, бог весни, молодості й кохання, з його весняним святом пов'язані обрядові ігри й дівочі хороводи. А ліла в індійців — хороводні ігри дівчат, присвячені коханню юного бога-пастуха Крішни-Гопали. Дівочі хороводи властиві й святові Йвана Купали.

Ім'я і функції Лакшмі, дружини Вішну, богині щастя, краси, багатства й сімейної злагоди, тотожні литовській та латиській Лайме, теж богині, ім'я якої і сьогодні поширене в латишів і литовців, як і Лакшмі в індійців — його, наприклад, має відома співачка Лайма Вайкуле. На слов'янському грунті індійській Лакшмі та латисько-литовській Лайме відповідає Лада, дружина Ладо. Польський історик <110> Стрийковський свідчить, що свято Ладові відзначалося з 25 травня до 25 червня, тобто воно збігалося зі святом Івана Купала. У латишів і литовців Лайме — богиня щастя і долі, вона допомагає дівчатам вибрати нареченого, потім веде молодих до вінця. А в латиських народних піснях пов'язується із сонцем (МНМ, ІІ 35), що має місце й на індійському грунті, оскільки Вішну — сонячне божество, а Лакшмі — його дружина. У наших весільних піснях слово ладо вживається щодо молодого чи молодої, у веснянках — це приспів. Густинський літопис пише, що Ладо — бог одруження й усілякого благополуччя, що йому підносять пожертви ті, хто прагне одруження і щасливого подружнього життя (Іларіон, 110–111).

Тож наявність індійських жіночих імен та важливих і показових термінів із компонентом ліла (крішналіла, рамліла, расліла) дозволяє перекинути місток до деяких слов'янських реалій — божества Леля-Полеля, персонажів обрядових весняних і літніх обрядових ігор ляля, леля, назви квітки лелія-лілія тощо. В українській мові ляля — «мала дитина», «малюк», а в мові хінді маємо те саме — лала (індійське л вимовляється як полтавське л, тобто, власне, виходить те ж саме ляля), яке означає також «мала дитина», а ще — «пестунчик», «улюбленець». Лалан — «пестощі», «леліяння», лалан-палан — «ласка», «пестування» (досл. «леліяння-плекання»), лаліта — «коханий», «любий» тощо (ХРС, ІІ 496–497). Лала тут і «синочок», при звертанні до хлопчика, і «коханий» — при звертанні до чоловіка. Лалан або лялян означає і «гра», і «улюблена дитина», лальна або ляльна — «красуня», лалак або ляляк — «пристрасне бажання» тощо (Там само). Явно відчувається, що сюди ж стає і укр. лялька, ляля. Лал також означає колір — червоний. Як слово крішна означає «чорний», але водночас має і смисловий обертон «гарний», «вродливий», «чарівний», так і слово красний, споріднене із санскритським крішна, означає не лише колір — червоний, але й «гарний», «вродливий», «чарівний». Це особливо важливо у зв'язку з частим у веснянках, зокрема, словосполученням весна-красна, а весна — невіддільна від кохання пора року. Нагадаємо, що індійський Кама мав за помічника Васанту, ім'я якого і означає Весна (або Весняник, щоб передати чоловічий рід).

В українців ляля — ім'я головної граючої дівчини у весняному хороводі під цією ж назвою, що влаштовується 22 квітня, напередодні святого Юрія. Дівчина-ляля сидить у вінку й зелені серед хороводу, який танцює і співає довкола неї. Їй до ніг кладуть вінки із зелені, після чого вона роздає подругам сир, молоко, кисле молоко, масло тощо. Тобто тут переважають ті ж молочні продукти, що й при святкуваннях, присвячених Крішні-Гопалі.

Сюди ж лягають деякі інші слова, засвідчені, зокрема, в «Словарі» <111> Бориса Грінченка і стосовні до нашої розмови.

Ляля, лялечка — пестливе щодо дівчини або жінки: Добридень, моя кралечко, моя лялечко!

Леліяти — викохувати, пестити: Мати сина леліяла, потіхи ся надіяла.

Леління — тиха течія, тихоплин.

Лельо, лелько — батько, батечко.

Лельом-полельом — ледь переставляючи ноги. Що ти ходиш лельом-полельом, наче тобі ступінь по червінцеві!

Леле, лелечко! — вигук, а також приспів у дитячих іграх та пісеньках, що іноді зберігають надзвичайно архаїчні уявлення. Тим більше, що ті ж дитячі пісеньки й веснянки знають і приспів ладо. Леле, діду, леле, бабо, леле, Коваленку! Та понесім погуляти дитину

1 ... 39 40 41 ... 100
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко"