Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Пристань Ескулапа, Едмунд Нізюрський 📚 - Українською

Читати книгу - "Пристань Ескулапа, Едмунд Нізюрський"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пристань Ескулапа" автора Едмунд Нізюрський. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 39 40 41 ... 73
Перейти на сторінку:
що на графині є сліди ваших пальців, — рискнув Журка. — Ви хильнули тоді, га?

Закусивши губи, Мацьошек мовчав.

— Не бійтеся ж. Дружина не дізнається про це. Даю вам слово! — Журка підморгнув. — Ну то як, Мацьошек, хильнули трохи?

— Якщо казати правду, то ковтнув… — видавив садівник. — Ви ж, пане поручику, розумієте…

— Розумію, — перебив Журка. — Скільки там було?

— Дрібниці… Не було й півграфина.

— У вас чудовий апетит! — засміявся Журка.

Мацьошек вишкірив зуби.

— Можете йти, — сказав Журка і звернувся до нас. — Ну як? Тепер, мабуть, ясно? Горілка в графині не могла бути отруєною. Не шукай, Павелеку, дірки в цілому. Моя теорія перемагає по всіх пунктах. Убив Касіца! Тільки він міг винести рукописи. Тільки він мав можливість домішати чогось у порошок. Тільки у нього була ця можливість, а насамперед у нього був мотив. Такий мотив, панове! — Журка підніс руку — Повторюю: дайте мені один бодай маленький відбиток пальця, і я з'їм Касіцу з кістками!

Я глянув на Трепку — що він про все це думає. Проте обличчя капітана було непроникне.


* * *

Виявилося, що з тим «маленьким відбитком пальця» Журка мав деякі труднощі. За кілька хвилин я застав поручика біля телефонного апарата, — рознервований, він саме кинув трубку.

— Ні, це просто неможливо! — вигукнув Журка, побачивши мене. — Дактилоскопічні результати все ще не готові. Завжди так буває, коли не сидиш у них на шиї. Ні, так діла не буде. Їду до Варшави.


* * *

Того дня я ще раз міг дивуватись енергії поручика Журки. Він повернувся буквально через дві години. Побачивши машину, яка мчала алеєю, я попрямував до будинку. На моє здивування, Іполита не було дома. Я вийшов знову надвір і тільки тоді помітив Журку. Він сидів біля відчиненого вікна в лабораторії, притискаючи до голови рушник. Побачивши мене, швидко сховав його і відійшов од вікна. Я поспішив нагору. Двері лабораторії були замкнені.

— Іполите, що, в дідька, ти там робиш?

Журка впустив мене всередину і замкнув двері на ключ. Обличчя його аж позеленіло.

— Що з тобою?

— Макітра, Павле, в мене лопається від усього цього. Трепка мав рацію, — я занадто підірвав своє здоров'я. Ти не знаєш, де в цих ескулапів порошки від головного болю?

— Сумніваюся, щоб ти щось тут знайшов… — здивовано глянув я на нього. — Останнім часом у цьому домі в багатьох боліла голова, — навряд чи тобі щось лишилося. Якщо хочеш, попрошу Галінку, то вона щось приготує.

— Ні, облиш, — стримав мене Журка, — це може викликати погане враження. У того, хто провадить слідство, не повинна боліти голова. Так мені здається. Я почав дещо розуміти.

— Іполите, ти не кажеш мені про найважливіше. Що з відбитками?

Немов у відповідь мені, почувся несамовитий писк. То Кайтек виліз із соломи і, побачивши Журку, мов скажений, почав метатися в клітці.

— Чого ця тварюка від мене хоче? — спитав Журка.

— Мабуть, він голодний, і твоя присутність дратує його.

Журка оглянувся. У коробці під кліткою він помітив моркву. Просунув її через грати Кайтекові. Кайтек перестав пищати і недовірливо наблизився. Журка спокусливо помахав морквою. Тварина стала на задні лапи і клацнула різцями.

Поручик засичав од болю і почав оглядати палець.

— Вкусив тебе?

— До крові… — Журка замахнувся морквою й, помітивши, що тварина зовсім не боїться і спокійно поглядає на нього своїми свинячими очицями, вдарив її по носу.

Кайтек пронизливо квакнув, потім рвучко обернувся і почав шкрябати задніми лапами, сиплючи на нас полову, солому, різні нечистоти.

Затуливши очі, ми кинулися до дверей.

— Що тут діється? — на порозі з'явилася доктор Протоклицька.

— Маленьке дружнє непорозуміння, — пояснив я. — Поручик годував Кайтуся.

— Ви знову нишпорите по лабораторії, — докірливо сказала доктор Протоклицька до Журки. — Що у вас з рукою?

— Та… та це Кайтек… — видавив червоний від сорому Журка.

— Треба перев'язати, — Протоклицька відчинила аптечку. — А надалі пам'ятайте і не дратуйте тварини.

— Огидна потвора! Звідки ви взяли цього гризуна? — запитав Журка, кривлячись від болю. Протоклицька не шкодувала йоду.

— Тут допит?

В прочинених дверях блиснули випуклі скельця окулярів Йонаша.

— Мутант укусив поручика, — пояснила лікарка.

— Ви мусите пробачити Кайтека, — глузливо мовив Йонаш, — мутація дуже шкідливо вплинула на його характер.

— Зате дуже корисно на організм, — почувся позад нас веселий голос доктора Заплона.

— Чи не замало ще нас у цій комірчині? — роздратовано сказав раптом Йонаш. — Тільки вас тут і невистачало.

— Ви, колего, виганяєте мене? А я так люблю товариство! З дитинства я горнувся до людей.

— Ви щось почали говорити про організм, — зацікавився Журка.

— Мутант має одну цікаву властивість: він витримує в тридцять шість разів більші дози випромінювання, ніж звичайна свинка.

— Що це за відкриття, колего? Звідкіля це ви взяли? — здивувався Йонаш.

— Так вважає професор Танімото.

— Це японець? — запитав Йонаш.

— Японець з Нагасакі. Саме від нього професор Касіца дістав Кайтека.

— А ви не перевіряли цієї властивості? — запитав Журка.

— Та це ж нісенітниця! — нервував Йонаш. — Японець брехав. Цієї властивості не можна перевірити, не наражаючи тварини на смерть.

— Справді, ми не перевіряли. Єдиний дослід, який професор Касіца провадив з мутантом, це спроба викликати у нього інстинкт розмноження. На жаль, Кайтек зовсім не розуміє, про що йдеться, — посміхнувся Заплон. — Мабуть, він — стопроцентний євнух.


* * *

— Що це тобі дасть? — запитав я Журку, коли ми вийшли в сад. — Невже ти думаєш,

1 ... 39 40 41 ... 73
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пристань Ескулапа, Едмунд Нізюрський», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Пристань Ескулапа, Едмунд Нізюрський» жанру - 💙 Детективи:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Пристань Ескулапа, Едмунд Нізюрський"