Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Екст, Геннадій Обушній 📚 - Українською

Читати книгу - "Екст, Геннадій Обушній"

505
0
05.01.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Екст" автора Геннадій Обушній. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 39 40 41 ... 76
Перейти на сторінку:
інженерних мереж, фермами, але абсолютно порожнє. Стометрова висота галереї вразила шерифа і змусила взятися за поручень.

— Так... Такого я ще не бачив. І що тут буде?

— Не знаю, шерифе. Кожен замовник організовує простір по-своєму.

Як належить, по чарці за космос. Візитки, запрошення в гості. Що ж, люди в формі завжди зрозуміють один одного. Всього завод з інтервалом у два місяці випустив чотири однотипних контейнери.

Перший пішов на Марс, другий і третій прийшли в точку збору. Там на них нанесли розпізнавальні знаки Федерації, і один відправився в довгу подорож по Сонячній системі, а другий пішов прямо на Європу. Четвертий — у точку збору каравану, несучи в собі середній грінівський корабель. Як з’ясувалося, завод стояв прямо над ним.

Марсіанський епізод

Порт Свободи на Марсі — столиця спейсерів. Аналогічно Коракесіуму, першої в історії людства піратської республіки, спейсери жорстко і навіть жорстоко притримуються власних, писаних реальною кров’ю законів.

Цікава ділянка в каньйоні Маринера нікому не належала. Далеко від полісів і джерел води. Колись гріни замаскували свій корабель біля підніжжя схилу за допомогою зсуву. За минулі століття траплялися і природні обвали, тому зараз корабель лежав під стометровим шаром щебеню й піску.

Хольц прилетів у Порт Свободи і миттєво домовився про зустріч з Канцлером на наступний день. Бюрократія у спейсерів мінімальна.

— Пане Канцлере, я не дипломат і перейду відразу до справи. Федерація Світів, як відомо, є правонаступником легендарних спільнот Вулика і Республіки Марс. З тих часів тут залишилася законсервована наукова база. Ми хочемо забрати і евакуювати своє майно. Сподіваємося, що заперечень з вашого боку не буде, враховуючи наші добросусідські стосунки і вашу педантичність у питаннях власності.

— Пане Хольц, чим зможете підтвердити, що це власність Федерації?

— Логотипу і маркування буде досить?

— Авжеж, ми не бюрократи, пане Хольц. Що це за об’єкт?

— Мобільна база приблизно циліндричної форми, 700x200 метрів. Забезпечена гравіприводом.

— Немаленька банка. Ваше щастя, що наші хлопці не знайшли її раніше. Піднімайте, але можуть бути спроби несанкціонованого огляду за межами підконтрольного мені простору.

— Я розумію, тому ми спакуємо базу в транспортний контейнер прямо на поверхні й підемо зі своїм військовим ескортом.

— Добре. Тільки я особисто хочу перевірити маркування бази. Рішення про допуск ваших штурмовиків отримаєте завтра.

За кілька днів прибув величезний контейнер і опустився в безлюдній частині каньйону. Тут же зависли десять штурмовиків Федерації, катер Хольца і представницький катер Канцлера. Ніколи ще це Богом забуте місце не бачило такого скупчення техніки і людей. Хіба що років п’ятсот тому.

— Де ж твоя база, Вернере?

Вони були вже на ти після офіційного прийому в офісі Канцлера.

— Зараз, Жозе. Дивись уважно.

Місце досить цікаве. П’ятикілометрова крута стіна каньйону, внизу дуже похилий осип висотою метрів триста. Повний штиль в атмосфері. Взагалі ніде ніякого руху. І раптом весь осип прийшов у рух, а посередині виник крихітний горбочок і почав перетворюватись у фонтан піску і шматків породи. За хвилину все стихло, пил осів і з утвореної вирви показалася кругла горловина якогось висувного пристрою діаметром метрів сорок.

— Що це, Вернере?

— Повітряний шлюз, Жозе. Давайте підійдемо ближче.

Два катери зависли за десять метрів від плямистої подряпаної поверхні, що давно втратила свій початковий колір.

— Жозе, тепер я відкрию захист шлюзу.

Горловина поділилася на сегменти, що роз’їхалися в різні боки. Відчинилися власне ворота, бездоганно білі. На них красувалися семаргл, трайдент і розпізнавальний номер КХХ-2-2.

— Дивно, Вернере. Стільки років пройшло, а техніка працює.

— Не будемо поспішати. Зараз на базу зайде екіпаж, і за десять хвилин будемо підніматися.

Ворота відчинилися, прийняли штурмовика й пішли вниз. Минуло десять хвилин, і на великому шматку осипу з’явився прямолійнійний вузький пагорб, що перетворився в довгий плаский фонтан. Пил не заважав бачити, як з утвореної вирви показався корпус циклопічної бочки. База піднялася метрів на сто над поверхнею і застигла. Пил повільно осів.

Всі з цікавістю спостерігали за підйомом бази і не помітили, як у транспортного контейнера відокремився і відійшов у бік торець. База повільно розвернулася і, так само не поспішаючи, запливла всередину контейнера. Торець став на місце. Робота завершена. Про недавнє минуле нагадувала тільки кілометрова прямолінійна улоговина на поверхні планети.

— Ми йдемо, Жозе. Дякуємо. За нами не заіржавіє, як говорили у старосвітські часи.

— Подумаю, що з тебе струсити, Вернере. Крім того, про що вчора домовилися?

Контейнер вийшов з атмосфери і під охороною штурмовиків пішов у точку збору.

Юпітер, Європа

Останній середній корабель забрали вже вкінці, коли весь караван був готовий. Заодно забрали і стару станцію Вулика. Виламали з-під кілометрового льоду.

Дрібниці і локація

Збір малих автоматичних об’єктів почали в першу чергу. Вийшли на вантажному кораблі в супроводі штурмовика. В екіпажі четверо людей і один грін на ім’я Ю-2-2. Його швидко перехрестили в Кряка. Чому — невідомо. Просто прилипло. При відвідуванні корабля спейсерами його закривали в каюті. Кряк мав при собі контейнер із системою управління об’єктами. Контейнер на вигляд — звичайний федеративний девайс. Прямий зв’язок був безпосередньо з Хольцем, який керував операцією. Кряк міг зв’язуватися зі своїми тільки через Вернера.

Почали з Юпітера. Забрали стаціонарні станції з Ганімеда, Каллісто, Іо, витягли станцію з атмосфери самого Юпітера. Потім були Сатурн, Нептун, Уран, Плутон. На Тритоні витягли аквастанцію. Потім на орбіті Плутона зібрали об’єкти, які підтятися з Койпера й Оорта. Але довелося чотири рази ганяти досить далеко на штурмовику, щоб знайти і забрати розбиті випадковими зіткненнями пристрої.

Коли Юджин підтвердив, що всі дрібні об’єкти зібрані, почали демонтувати систему моніторингу. Всі 12 каменів. Та знадобилося півроку, щоб робота була закінчена.

Відносини екіпажу з Кряком були своєрідними. Він не потребував їжі, пиття і спілкування. Начебто типовий утилітарний робот. Вечорами екіпаж збирався в кают-компанії і вбивав час розмовами, фільмами та іграми. Кряк міг сидіти або стояти в повній відключці, а міг бути у своїй каюті.

Комусь набрид зовнішній вигляд гостя, і йому жартома запропонували одягнутися. Мовляв, у нас не прийнято ходити голим. Кряк погодився і йому підібрали та підігнали звичайний екстівский робочий комбез, з кишенями й застібками. Гість миттєво освоївся і зауважив, що цей одяг зручний, хоча й безглуздий.

Якось його запросили зіграти в класичні шахи. Три вечори йому пояснювали правила, але мета цієї роботи до нього так і не дійшла. Тоді йому просто сказали,

1 ... 39 40 41 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Екст, Геннадій Обушній», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Екст, Геннадій Обушній"