Читати книгу - "Житія Святих - Березень, Данило Туптало"

"Що Отець мій робить, і Я роблю". ї "не може син робити нічого иншого, аніж те, що бачить, як Отець його робить, бо що Він робить, те і Син також робить" Сказав Домитіян: "Якщо батька твого, люто мучивши, погано погублю, то чи захочеш і ти так само загинути?" Відповів блаженний юнак Конон: "Хочу померти з батьком разом, щоб з ним жити у Царстві Владики нашого. Бо померти задля Христа не є смертю, але життя вічного здобуванням". Сказав Домитіян до старого Конона: "Справді юнак цей любомудріший від тебе, лише одного бракує йому - щоби пізнав правду і поклонився богам нашим". Відповів старий Конон: "Знає юнак правду добре і поклоняється зі мною Тому, хто говорить: "Я є Істина". Кумирам же бісівським, оманливим богам вашим, ані він, ані я не поклонимося навіки". Сказав Домитіян: "Послухайте останнє моє слово: підійдіть до богів, щоб від лютих мук і смерти врятуватися і дари від нас чесні прийняти". Відповів Конон старий: "О відкинений від Бога беззаконче, неситий крови людської кате, від усіх людей нечестивіший, чи не казав я тобі від початку, що християнином я є і за Христа померти разом із сином своїм бажаю. Ти ж, злістю п'янствуючи і біснуючись, не пам'ятаєш слів моїх". Тоді звелів Домитіян принести ложе залізне і розжарити його дуже, потім наказав мучеників святих, оголивши, на тому ложі покласти і пекти. Слуги-бо одні вугля вогненне розжарювали, инші олію киплячу на тіла святих лили, а святі перебували неушкодженими, І сказав старий Конон святий до Домитіяна: "Чи не пам'ятаєш, Домитіяне, як я просив тебе, щоб найлютіші на нас ти винайшов муки? Ти не постарався. Ця мука мала для нас, і не відчуваємо ми цього палення". Звелів-бо кат приготувати казан мідний і, наповнивши оловом, сіркою і смолою, розварити сильно і в той казан вкинути святих мучеників. Казав-бо: "Якщо на ложі розжареному холодно їм було, то в казані киплячому зігріються, і побачу, чи зможе Бог вийняти їх із полум'я вогненного". Святі ж, коли їх вкидали у казан, звели очі свої до Неба й помолилися, кажучи: "Творче всіх, Господи, почуй нас, що кличемо Тебе, і пошли нам ангела свого святого, щоб вистудив страшний вогонь цей, як вистудив колись піч вогненну вавилонську для трьох юнаків. Почуй нас, Владико, і поспіши на допомогу нам, щоб зрозуміли всі, що Ти — Син Бога живого, що у світ прийшов". І зразу послав Господь ангела свого, який небесною росою вогонь і казан вистудив і сказав до них: "Мир вам, добрі воїни, подвижники вірні, не бійтеся, не жахайтеся, Христос-бо з вами, який зробить вас переможцями і приведе до радости вічної".

Після цього Домитіян-комит звелів святих мучеників повісити стрімголов і підкурити смердючим димом. Святий же Конон старий, засміявшись, сказав: "О нерозумний, вогонь твій не торкнувся нас, чи диму твого маємо боятися?" Коли мучені святі були смердючим димом, насміхалися над катом, кажучи: "Чи не соромишся ти, о окаянний, що два воїни Христові всю вашу погордливу силу перемогли, й осоромили батька вашого диявола, і всю злопідступну його зброю знищили і потоптали?" Домитіян же пресильної злости і сорому сповнився і, не знаючи, що далі робити, звелів, вийнявши мучеників з диму, пилою для дерева перепиляти їх пополовині. І коли слуги поклали їх, щоб пиляти, просили святі слуг, щоб дали їм час для молитви, — і не боронили слуги. Святі ж помолилися до Бога, кажучи: "Владико, Боже всесильний, Творче неба і землі, Царю царюючих і Господи пануючих, дякуємо, що Ти сподобив нас постраждати за Ім'я Твоє святе, і укріпив нас в муках, і не допустив ворогам Твоїм посміятися з нас. переможцями показав нас над дияволом. Тебе славимо, Христа Бога, людинолюбця всесильного і всеблагого, і просимо Тебе: дай мир Церкві Твоїй святій, що є у вселенній, осором і винищ тих, що гонять її, скинь скоро і згуби мерзенні капища ідольські, піднеси силу свою і розшир хвалу святого Імени Твого, збережи і примнож рід християнський, який право славитиме Тебе до кінця віків. Ще ж просимо Тебе, Владико, прийми в мирі душі наші, щоб не збулося на нас веління катове, щоб не перепиляли нас, щоб і через те не порадів ворог наш, який хоче хвалитися, що стратив нас. Але Твоя милість нехай випередить і візьме нас до себе, і пізнає Домитіян, що ми Твоїми рабами є і Ти з нами: що захотів, те зробив. І нехай ті, що почують про це, прославлять пресвяте Ім'я Твоє навіки". Коли сказали вони "Амінь", голос був з неба, який кликав їх у Висоти. А святі мученики, знаменувавши себе хресним знаменням, передали святі свої душі в руки Божі, і зразу землетрус був великий, і впали ідольські храми, і всі ідоли, які в граді були, зруйнувалися, і втік Домитіян у дім свій і сховався. Брати ж, що у монастирі були, почувши все, що було зі святими мучениками, прийшли і взяли чесні тіла їхні і принесли в монастир, чесно з ароматами їх поховали, славлячи Отця, і Сина, і Святого Духа, єдиного в Тройці Бога і Творця всього творіння, славленого навіки. Амінь.

У той самий день пам'ять преподобного отця нашого Аркадія, який на острові Кіпрському з юности в чернецтві за царювання Константина Великого прожив. І був учителем святих мучеників Юліяна Лікаря і Євула, які постраждали потім за царювання апостата Юліяна, їх же і поховав Лркадій святий, а після них і сам, дякуючи Богові, перейшов від тутешніх.

Місяця березня в 7-й день

Страждання святих священомучеників Єфрема, Василія, Євгена, Єлпідія, Агатодора, Єтерія і Капітона, які в Херсонесі у різний час були єпископами

У шістнадцятий рік царювання Диоклитіянового святіший патріях Єрусалимський Єрмон послав багатьох єпископів із різних країв і народів вістити Слово Боже і проповідувати Христа, як апостоли. Із тих єпископів два — Єфрем і Василій — прийшли у Тавроскитський край і, в град Херсонес увійшовши, трудилися обидва якийсь час, безбожному тому народові проповідуючи істинного Бога і просвітлюючи потьмарених пітьмою еллінського ідолобісся. Тоді святий Єфрем, залишаючи Херсонес святому Василію, пішов до скитів, які навколо Дунаю жили, і, там проповідуючи, багатьох до Христа навернув. І після багатьох страждань і трудів, у благовістуванні Христовому піднятих, мечем у голову був усічений у сьомий день березня.

Василій же святий у Херсонесі, викриваючи блуд людей невірних, праведний шлях спасення їм показуючи, зрушив народ на