Читати книгу - "Житія Святих - Березень, Данило Туптало"

гнів — і взяли його нечестиві, били без милосердя і вигнали з града. Він же, відійшовши в якусь гору, оселився в печері, стояла та гора від Херсонеса-града десь за сто стадій і називалася Партенон, тобто дівоча, бо на горі тій було капище ідольське одної дівиці, еллінської богині. У тій горі сидячи, святий Василій радів духом, що сподобився Христа ради рани і вигнання підняти, журився же і ридав через загибель душ людських, дияволом зваблених, і за навернення їх зі сльозами молився до Бога. Не за довгий час в одного князя херсонеського помер син єдиний і за градом був похований.

Батьки ж його з великим жалем припадали до гробу його, тужачи і плачучи, і коли була ніч і вони від гробу синового не відходили, явився їм уві сні померлий син, кажучи: "Чому плачете і ридаєте через смерть мою? Не можете мене звідси взяти живим, бо боги наші воскресити мене не можуть, ідолами є бездушними, яких біс людям на звабу і загибель винайшов. Якщо ж хочете мене живим мати, то попросіть дивного того чоловіка, якого ж ви вигнали, аби помолився за мене до Бога свого, — і ви повірте в того Бога, якого він проповідує, — то-бо є істинний Бог, який має владу над живими і мертвими і сильний воскресити мене з мертвих живим, молитвами того мужа, якого ви скривдили". Збудилися зі сну батьки, один одному видіння своє розповіли і, однаково те бачачи, дивувалися і звеселилися, зразу поспішили в град, розповіли родичам і друзям своїм. Коли ж настав день, зразу почали шукати чоловіка Божого всюди й у вищезгаданій печері знайшли його. Князь той, до нього ж з домашніми своїми прийшовши, припадав до ніг його святих, просячи, аби воскресив сина його. Святий же відмовлявся, говорячи: "Як можу це зробити, я чоловік грішний? Але якщо вірите в Бога, якого я проповідую, отримаєте прошене, Він-бо один сильний мертвих з гробів піднімати". Вони ж сказали: "Якщо матимемо сина нашого живого, то все, що хочеш і звелиш, старанно виконаємо". Святитель же Божий Василій, вставши, пішов з ними до гробу, і коли камінь з гробу відкинули, увійшов святий всередину і, хресне знамення на померлому зробивши, помолився до Бога досить. Тоді, взявши води й освятивши її, вилив на мертвого, прикликаючи Пресвятую Тройцю, на подобу хрещення святого. І зразу ожив мертвий, і заговорив, славлячи Бога. Був же страх і жах на всіх, що там були, і радість батькам невимовна, і всі припадали до ніг святителевих, великим його називаючи і Бога, якого він проповідував, істинного і всесильного, ісповідуючи. Взявши-бо архиєрея Божого святого Василія, вели до града з великими почестями, і охрестився князь той з усім домом своїм, повірив у Христа, і багато з людей, те чудо бачивши, приєдналося до вірних, і росла Христова Церква в Херсонесі, а еллінські нечисті капища помалу порожніли. Бачив же диявол запустіння жертовників своїх, увійшов у серце юдеїв, які жили тоді в Херсонесі, вони намовили еллінів повстати на християн, а найбільше на провідника їхнього — святого Василія, щоб убити його. Так-бо, говорили, легко зруйнується християнство, якщо учитель їхній убитий буде. Зібралася нечестивих незліченна кількість озброєна, і напали вони несподівано з галасом і криком на архиєрея Божого, витягли його з хатини його, зв'язали йому ноги і, зачепивши, волочили вулицями градськими, дрючками і камінням б'ючи та ногами штовхаючи. Коли дотягнули його до місця, де християни поставили стовп, а на ньому хрест, — тут святитель Христовий Василій передав святу свою душу в руки Божі і помер страдницьки місяця березня у сьомий день, у той самий день і святого Єфрема у Скитії мечем посікли. Тіло ж святого Василія за ворота градські виволокли і кинули псам і птахам на поїдання, і лежало воно багато днів без поховання, проте, Божим береженням, неушкоджене було. Вночі-бо являлася над тим страдницьким тілом зоря пресвітла, і вовк, сидячи, стеріг його від псів. Удень же Орел над тілом кружляв, не допускаючи хижих птахів наблизитися, допоки християни не викрали його вночі й не поховали чесно.

Після убивства святого єпископа Василія один з учнів його приплив в еллеспонтійськї краї, знайшов там трьох єпископів, які у благовістуванні Христовому трудилися — Євгенія, Єлпідія і Агатодора. Були ж вони разом зі святим Єфремом і Василієм від святішого Єрмона, патріярха Єрусалимського, на проповідь послані. Учень той зустрів їх там, розповів їм про кончину святого Василія. Вони, почувши, прославили Бога, який увінчав страдницьким вінцем свого угодника, тоді, порадившись, сіли в корабель і в Херсонес-град приплили — хотіли наслідувати святого Василія. Коли проповідували вони в Херсонесі Христа Бога, збільшувалося щодня число вірних. Але знову, як і на святого Василія, озброїв на них диявол жидів і еллінів, які, зібравшись у множестві сили своєї, взяли єпископів святих і зв'язаних волочили по шляхах, б'ючи палицями і камінням, допоки мученики святі не передали чесні свої душі в руки Господа свого. Померлі тіла їхні витягнули за градські ворота, через які мертвих на поховання виносити звикли, і кинули непохованих на розшматування псам і птахам. Проте християни, таємно взявши, чесному похованню їх передали. Постраждали святі три єпископи Євгеній, Єлпідій і Агатодор через рік після убиття святого Василія, у день той самий — сьомого березня. Через декілька років знову від патріярха єрусалимського присланий прийшов у Херсонес єпископ Єтерій, у дні Константина Великого, який до увірування приходити починав, І бачив Єтерій святий у Херсонесі лютість і дикість невірного народу, який не допускав анітрохи христянам поширитися в граді, — пішов до Візантії до царя Константина і скаржився на нечестивий херсонеський народ, який утиски чинив християнам. Цар дав своє веління, аби християни вільно й безборонно у Херсонесі жили і свої на Боже славослав'я собори щоб робили відкрито, без страху. Усі ж, що противляться їм, хай будуть вигнані з града. З таким царевим велінням святий Єтерій в Херсонес повернувся, звеселив Христове стадо вельми, невірні ж сумні були та збентежені. І збудував єпископ у граді церкву християнську, і все добре влаштував, знову до царя пішов віддати дяку за його благодіяння. Коли ж повертався, впав у недугу і, випадково в острів Лас припливши, тимчасовому життю своєму кінець вічного ж життя початок прийняв. Там поховали його вірні, поставивши на гробі його стовп, і дерева високі там виросли, показуючи здалеку гріб святого. Був же святого Єтерія кінець у сьомий день березня, в який