Книги Українською Мовою » 💛 Езотерика » Житія Святих - Червень, Данило Туптало 📚 - Українською

Читати книгу - "Житія Святих - Червень, Данило Туптало"

296
0
09.06.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Житія Святих - Червень" автора Данило Туптало. Жанр книги: 💛 Езотерика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 39 40 41 ... 179
Перейти на сторінку:
З уст твоїх вийшов гріх, з уст-бо твоїх і суд нехай вийде. Знаємо і Петра святого, що через страх відрікся був Христа, але плакав гірко — й отримав першу милість у Господа свого".

Маркелин таки сам на себе видав суд, кажучи: "Відчужую себе від священичого сану, якого я недостойний. Ще ж і після смерти моєї тіло моє нехай не передають звичному похованню, а нехай викинуть псам на поїдання. Хто ж насмілиться поховати його, той буде проклятий". Після собору того повернувся Маркелин до Риму і, одяг коштовний, який від Диоклитіяна прийняв, у руки взявши, поспішив до Диоклитіяна. Кинув перед ним одяг, докоряючи йому, і злословив богів його брехливих, визнавав, що важко згрішив, і плакав. Цар же сповнився гніву, передав його на муки, тоді на смерть засудив. І вели блаженного за град на страту з трьома вірними — Клавдієм, Кирином й Антоніном. Ішов за ним Маркел Пресвітер, який після нього мав престол прийняти. Прикликавши Маркела, мученик Христовий Маркелин переконував його, щоб був твердий у вірі. Заповідав про тіло своє, щоб ніхто не смів у землю його закопати, але нехай буде на поїдання псам кинене: "Не достойний я поховання людського, не є я достойний, щоб мене земля прийняла, бо відрікся був Господа мого, неба і землі Творця".

Коли ж досягли місця смерти, святий мученик Маркелин помолився з упованням до Христа Господа, що приймає грішників з покаянням, з усього серця простягнув шию свою до страти — і помер за Христа, якого ж відрікся був через страх. Потято з ним було й тих трьох мужів — Клавдія, Кирина й Антоніна. І кинули тіла їхні на шляху без поховання. Проте через декілька днів тіла Клавдія, Кирина й Антоніна вірні, вночі взявши, закопали. Маркелинового ж тіла ніхто не смів взяти й поховати, бо він клятвою закляв, щоб не було передане тіло його похованню. І лежало на шляху тридцять шість днів. Явився ж святий апостол Петро новопоставленому папі Маркелові, кажучи: "Чому тіла Маркелинового досі не поховав?" Відповів Маркел: "Боюся прокльонів його: усіх закляв, щоб ніхто не посмів поховати його тіла". Сказав апостол: "Чи не пам'ятаєш написаного: «Той, хто смиряє себе, піднесеться?» Іди й поховай його чесно". Вставши ж, Маркел-папа пішов, взяв чесні мощі мученикові й поховав їх у гробниці Прискіли, що при шляху Саларійському. Так закінчив земний шлях священомученик Маркелин-папа, залишивши приклад покаяння багатьом, що тоді в такий гріх падали. Багато ж було настрашених муками — Христа відрікалися. Ми ж Боже невимовне милосердя славимо нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.

Місяця червня в 8-й день

Перенесення чесних мощей святого великомученика Теодора Стратилата

Святий великомученик Теодор постраждав за Христа від Ліцинія, нечестивого царя, у граді Іраклійському, де був воєводою. Час же кончини його — місяць лютий, день восьмий. У цей же місяць і день вшановуємо перенесення чесних мощей його з іраклійського града на батьківщину його в Євхаїти. Так-бо слузі своєму Варові, що на страждання його дивився і те записав, заповідав святий, кажучи: "Тіло моє поклади у Євхаїтах, у володіннях моїх батьків". Хто хоче все про цього святого довідатися, хай читає страждання його, просторо написане й розміщене у восьмий день місяця лютого. Ми ж тут згадаємо чудо дивне, що від ікони його було, — про нього ж святий Анастасій Синаїт і святий Йоан Дамаскин свідчать.

Було ж то чудо таке. Є місце, що лежить від Дамаска-града за чотири тисячі стоп, називається Карсата. Там була церква святого великомученика Теодора Стратилата. Коли те місце взяли сарацини у своє володіння й почали там жити, увійшло багато з них у церкву мученикову й осквернили її всілякими нечистотами: ввели-бо до неї худобу свою, і жінок, і дітей. І чинили гріхи тілесні, жахливі й мерзотні. Був же там на стіні намальований образ святого великомученика Теодора. Одного дня, коли сиділо багато сарацинів у церкві тій і розмовляло, один з них взяв лук і стрілу і, напнувши, вистрелив в образ і влучив у праве рамено святого. Прострелила його стріла — і зразу витекла кров з образу, наче з живої людини. Бачили ж те чудо сарацини, дивувалися, проте не вийшли з церкви, а перебували в ній і нечистоти, за звичаєм своїм нечистим, чинили. Було ж їх там двадцять сарацинів, кожен мав жінок і дітей своїх. І за короткі дні всі, гіркою смертю несподівано вражені, померли. А ті, що поза церквою перебували, всі цілі й здорові залишилися. І розповідає про образ той преподобний Анастасій Синаїт, що сам бачив його і знак крови, що витекла з рани. Це чудо було на пострах сарацинам невірним — нам же, вірним, на настанову, щоб знали, як шанувати святі ікони: при них буває і діє чудесна благодать Бога нашого.

У той самий день житіє святого отця нашого Єфрема, патріярха Антіохійського

Святий Єфрем був спершу воєводою країв східних, за царювання Анастасія, також і Юстина, після того патріярхом Антіохійським поставлений був. Муж, вірою благочестивий, життям добродійний та богоугодний, до убогих вельми милостивий, до тих, що в біді, милосердний і співчутливий і до всіх люб'язний. Вибрання ж його на патріяршество було з Божого благовоління — через відкриття про те одному святому єпископові у час, коли град Антіохія після зруйнування відбудовувався. Розмножилося тоді в Антіохії різних єресей і єретиків, несторіян і євтихіян та инших. Й ображали божество Христове, і Пречистої Божої Матері честь принижували — тому гнів Божий торкнувся града. Місяця травня у 29-ий день, у п'ятницю в полуднє, почався землетрус великий, ще ж і вогонь невгасимий зайнявся. Від землетрусу руйнувалися і падали кам'яні споруди і мури града, вогонь же все пожирав, сильний гнів Божий на грішних людей явно показуючи. І мало що не стала Антіохія як Содома і Гомора — більша частина міста загинула, і незліченна кількість людей: одних убили будинки, що руйнувалися й падали, инші у вогні згоріли. Останнім зі всіх помер Євфрасій, патріярх Антіохійський: стовп на нього якийсь упав. І були для людей, що залишилися, плач і ридання великі, і страх у навколишніх градах і краях. Коли впав той гнів Божий на Антіохію, дехто зі святих отців, що на дальшій відстані були (як же преподобний Теодосій Великий у Палестині і преподобний Зосим у Кесарії Палестинській), бачили все ясновидними очима і ридали, молячись до Бога, щоб до решти не

1 ... 39 40 41 ... 179
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Житія Святих - Червень, Данило Туптало», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Житія Святих - Червень, Данило Туптало"