Читати книгу - "Його заборонене кохання. По той бік прокляття., Делісія Леоні"

— Ви маєте рацію, графе Роукс, - піднявши підборіддя, відповіла я. - І повіям пропонують лише місце в ліжку.

— Ви вміло граєте словами, - звинувачуючим тоном промовив чоловік.

— Ви вміло ображаєте мене вже який вечір поспіль, — відповіла ж я йому.

— Моя пропозиція стати моєю коханкою Вас образила? - звузивши очі, запитав граф дивним голосом. - Ваша поведінка говорила лише про це, Еріеле.

Я прикрила око, а потім подивилася на чоловіка. Торкнулася поглядом його шраму, його губ.

— Еріел ...

— Якщо я вийду з гри, то… на імперію чекає щось жахливе. Я не довіряю Ерлоу, не довіряю нікому. Деніель ... занадто беззахисний. Він не знає, звідки чекати небезпеку. Йому потрібен друг, йому потрібна вірна людина, графе Тейрене.

Я торкнулася його колючої щоки та сумно посміхнулася. Розум стверджував, що це мій шанс переманити графа на свій бік. Підло, звичайно, але тоді може і я… виграю у цій грі щось дуже цінне та приємне?

— Чому Ви не довіряєте Ерлоу? - серйозним тоном сказав чоловік.

— А чому Ви вважаєте, що у палаці міг бути у Вас друг, графе? - зітхнула я. – Ерлоу, який на весь голос каже, який Ви друг, просить усіма силами Вас утримати від палацу. Може, Вам і начхати на цей факт, тільки мене він дуже насторожує. І справа тут не у Вашому минулому та проклятті або ще в чомусь особистому.

Граф уперся рукою в дерево, трохи вище моєї голови і відвів погляд убік, серйозно замислившись.

— Ви намагаєтеся знов мною маніпулювати, Еріеле?

— Ні. Я намагаюся стати Вашим другом і бути чесною перед Вами.

Він ковзнув поглядом по моєму декольте. Глибокий виріз відкривав, мабуть, із його ракурсу досить пікантну картину. Він повільно схилив голову до мене і майже торкнувся губами моїх губ. Але замість поцілунку він лише прошепотів.

— Я подумаю над Вашою пропозицією.

Граф різко відсторонився і негайно пішов, покинувши мене одну. Прокляття! Я лише сподіваюся, що він відкрито не допитуватиме Ерлоу про його підступні плани?

Вперше я була зла на себе за те, що не змогла стримати своїх почуттів, що не змогла тверезо мислити і повністю впоратися з собою. Але згадуючи графа, згадуючи його поцілунок я знову ж таки перетворювалася на… літаючу хмарку. І він сміє мене звинувачувати і дорікати, що це я спокусила його? Він на себе в дзеркало хоч дивився?

— Все пройшло просто чудово, Еріеле, - я зупинилася біля сходів, не помітивши при вході свого дядечка. - У багатьох уже виникла паніка через тебе. Вам потрібно бути більш переконливими на публіці, щоб остаточно довести, що імператор збожеволів від тебе.

— Якраз переймалися цією переконливістю в темних алеях парку, — посміхнувшись, відповіла я Ерлоу.

Чоловік підняв брови.

— Навіть так? Це ще краща новина, ніж я очікував. Нам потрібна влада над ним. Тож найближчими днями ти повинна вже опинитися в його ліжку. Ти маєш переїхати до палацу, як справжня фаворитка. У тебе є два дні, Еріеле, бо Алія приїжджає через… три дні. Доброї ночі, лялечко моя.

Цілу ніч мені снився наш із графом поцілунок. Я відчувала його запах, відчувала його руки і задихалася від надлишку почуттів та емоцій. Мене не бентежила різниця у віці, його минуле, його шрам, нічого. Просто якесь дивне почуття оселилося в моїй душі: він повинен бути моїм. Цікаво, що це? Просто бажання? Чи щось більше? Мені так хотілося залізти до нього в голову і прочитати всі думки, дізнатися всі його таємниці і минуле! А ще більше хотілося… його поцілунків.

Наступного дня я дочекалася, коли поїде Ерлоу і довго не наважувалася поїхати до палацу. Деніель, звичайно, знав, що мене підіслали до нього з певними цілями, але напрошуватися в його спальню або в палац мені здавалося ... для цього потрібна була причина, справжня причина. Наразі ми ще не встигли з ним обговорити цей момент.

Все ж таки, після обіду я зважилася поїхати до палацу. Як фаворитка я повинна була одягатися належно. Сукню я обрала досить відверту, але не таку зухвалу, як вчора на свято.

Здається, про мене імператор уже розповів усім своїм придворним і слугам, тому мені навіть не довелося щось говорити. Мене зустріли і провели до кабінету Його Величності. Він був зайнятий і мене попросили зачекати.

У прийомній мені стало душно і не затишно від пильних поглядів секретаря та помічника імператора. Я повідомила, що пройдусь палацом, тут, неподалік кабінету. Вийшовши в коридор, я почула квапливі, впевнені кроки і моє серце забилося частіше. Я навіть вивчила звук його кроків. Обернувшись, я почала чекати графа, подумки посміхаючись.

Але, помітивши його, моя посмішка змінилася тривогою. Здавалося, він не спав усю ніч і навіть можливо… продовжив пити? Сірі кола під очима, жорсткі риси обличчя, але така впевнена хода. Але помітивши мене, його очі широко розплющилися, а потім він насупився.

— Що Ви тут робите, Еріеле? - прошипів він, підходячи ближче. - Щось не помічала я раніше в ньому стільки злості та агресії.

— Прийшла на аудієнцію до Його Величності… що Ви…

Граф схопив мене за руку і швидко заховав мене від сторонніх очей, завівши до якогось сусіднього кабінету, який виявився, на щастя, порожнім.