Читати книгу - "Гарячий незнайомець, Аріна Вільде"

Вже який день все валиться з рук. Я мало не переплутала пропорції, розбавляючи фарбу, і не перетворила волосся клієнтки у сіно. Я стала розгубленною, розчарованою і впала в депресію. Минуло три тижні з тих пір, як Андрій покинув місто. Три тижні з тих пір, як я в останній раз була щаслива вперше за довгий час. По-справжньому. Мріяла про серйозні стосунки, про справжнього надійного чоловіка, а в кінці кінців залишилася одна. Знову. Зате зі своєю квартирою. Яка іронія.

Все ж я не могла утримати себе від того, щоб не написати йому. Короткі стандартні повідомлення і такі ж сухі відповіді від Андрія. Але я витріщалася на екран з цим: «Все добре, працюю. А ти як?» і намагалася побачити в цьому щось більше, ніж просто літери. Адже чоловіки це не жінки, вони не люблять ці романтичні листування і зізвони вечорами. Так я себе втішала, ага, а потім згадувала розповідь чоловіка про те, як він практично жив у телефоні під час їх з Анею стосунків.

Загалом, я вже не знала чого чекати від усього цього, навіть на зло Андрію сходила на побачення з якимось далеким і холостим родичем подруги, але вже через десять хвилин зрозуміла що з ним нудно. У ньому все було не те. Не ті очі, занадто повна нижня губа, криві передні зуби, щетина йому зовсім не йшла, занадто худий, занадто високий голос, великий ніс, безглуздий сміх, пітні долоні, мене настільки розлютила його безглузда квітчаста сорочка, немов ми на гавайській вечірці, .тому я втекла. Зробила вигляд що мені подзвонили сусіди і повідомили, що я їх топлю і ганебно втекла. А потім півночі плакала у подушку, розуміючи, що мені ніхто не потрібен крім Андрія.

Хіба можна настільки закохатися, прив'язатися і стати залежною від людини, яку і не знаєш насправді? Кілька ночей, кілька проведених днів, знайомство з нашими сім'ями – це мало чи багато, щоб говорити про любов? Про те, що не пам'ятаєш як це: жити без нього?

Потім в голову лізли жахливі думки про те, що він повернувся до Ані. Можливо, вона насправді потрапила в біду, а він – як істинний лицар – врятував її і тепер вони ніжаться на білих простирадлах, планують майбутнє весілля і медовий місяць.

Я замучила себе. Апетит пропав, в квартирі не прибрано, скасувала кілька записів постійних клієнток і засіла вдома на дивані з відерцем шоколадного морозива. Все в стилі кращих американських мелодрам.

Сьогоднішній день був по-особливому мерзенним: на вулиці замість снігу посеред зими почалася сильна злива, доставку піци через погодні умови затримали на півтори години, в холодильнику миша повісилася, а у мене на три години дня запис в салоні. Весільна зачіска, щоб її!  Але і відмовити не можу, дівчина ще в грудні приходила до мене на пробну зачіску і підвести її в такий день через своє невдалє кохання  я просто не можу.                   

Коли пролунав дзвінок у двері я настільки зраділа майбутньому сніданку-обіду, що навіть не подивилася хто там.  Широко відчинила двері і завмерла.  Серце гулко забилося в грудях, руки затремтіли, я забула як дихати, рухатися і навіть говорити.  Андрій здавався мені міражем і я навіть моргнула кілька разів, щоб переконатися що це реальність, а не сон.