Читати книгу - "Без зобов'язань, Аріна Вільде"

Три глухі удари і двері відчиняються миттєво. Ми застигаємо один навпроти одного. Мене зсередини стягує пружина. Я з силою впиваюся пальцями в візок, майже нездатна впоратися зі своїми емоціями.

В очах Даміра немає подиву. Наче саме на мене він чекав. Наче знав, кого саме відправлять усувати сліди розлитої кави.

— Сумувала?

Одне просте слово, а скільки в ньому всього. Мене різко відпускає. Миттєво. Мені хочеться кинутись до нього. Хочеться втиснутись у груди. Хочеться обійняти. Щоб він моїм був. Такі бажання мене лякають. Адже зламає мене, зітре, спалить, і нічого не залишиться.

Я не встигаю схаменутися, як Дамір хапає мене за руку і затягує всередину номера.

— А візок… Дамір… — видавлюю з себе тихе.

— До біса візок. — Він зачиняє двері ногою і притискає мене своїм тілом до стіни. Агресивний. Рішучий.

— Я весь день думав про тебе, Авроро. Про твої ноги стрункі, про солодкі губи, — його голос звучить хрипко, лоскоче нерви, погляд його темніє. — Як трахатиму тебе знову  думав.

Я роблю вдих — це єдине, на що мене вистачає. Бо поряд з ним раптово німію. Стаю боязкою і червонію.

Дамір збирає в кулак поділ моєї і так короткої уніформи, мне пальцями, задирає вгору.

— Було б краще, якби ти була під формою в панчохах. Але й колготи на цих ногах виглядають надто хибно.

Він трохи відсувається від мене, щоб розглянути краще. Пожирає мене поглядом з ніг до голови. Потім однією рукою охоплює мене за потилицю і впивається губами в мої губи. Просовує всередину язик, цілує так, як ніхто ніколи. Друга рука пробирається під резинку колгот та трусиків. Мене знобить, коли відчуваю його холодні пальці у себе між ніг.

— Чому так сухо? — зі щирим обуренням питає він. - У тебе був час поки ти йшла коридором, щоб стати мокрою від однієї думки як я трахатиму тебе в цьому номері.

— Ну, я ж йшла міняти простирадла після розлитої кави, — хмикаю я, зустрічаючись з ним поглядом.

— Каюся. Збрехав. Але не шкодую.

Він дістає руку з моїх трусиків, і різкими рухами починає розстібати гудзики на моїх грудях. Смикає вниз тканину разом з ліфчиком. Я зводжу ноги разом, коли його губи торкаються мого соска. Він прикушує його, мне, мучить. Я чіпляюсь пальцями за тканину його сорочки. Дамір втискається в мене всім тілом, і я відчуваю твердість у його паху. Він заведений. Збуджений.

Його губи переміщаються до шиї, знаходять мої губи. Поцілунок короткий, але наполлегливий. Дамір різко відривається від мене і відходить на крок. Мені здається, я можу чути, як б'ється моє серце. Ноги ледве тримають мене.

— А тепер зніми з себе колготки та білизну. Хочу, щоб ти залишилася тільки в цій формі покоївки, — командує він, і на його обличчі розтягується хижа посмішка.