Читати книгу - "Будь зі мною, Анна Пахомова"

І також пам’ятала Віра, як дратували її батькові жінки, особливо ті, що навмисно намагались підібратись до батька через неї. Вірі хотілось прогнати їх геть. Тому зараз маячити перед Артемом дівчина не хотіла категорично.

- Вже пізно, - впевнено відповіла вона Волкову. Масла у вогонь долила Олеся:

- Якщо ми невчасно, то ми підемо, - пихато і ображено промовила вона.

- До побачення,  - Віра обігнула нахабну брюнетку. В ніздрі забився запах її парфумів, без сумніву дорогих і стійких.

«Ну хоч побачила, які жінки подобаються директору «Спецбуду», - втішала себе Віра, натягуючи чобітки. Але на душі було геть невтішно. Такою доглянутою, вилощеною і ідеальною Віра ніколи не була. Завжди у неї то волосся з зачіски виб’ється, то під дощ потрапить, то на ногу хтось стане, і на черевику залишиться відбиток підошви…

- Я зателефоную,  - пообіцяв Вірі Антон Павлович, коли вона взялась за дверну ручку. Дівчина кивнула, і вийшла геть.

- Зовсім ще дівчинка, на малоліток потягнуло? - зневажливо кинула Олеся, коли за Вірою зачинились двері, і не чекаючи реакції пройшла на кухню. – О у вас тут романтік був? Жлобський такий, в твоєму стилі, Антоне. Одне вино. Що на ресторан грошей пошкодував? Не дивно, що дівчина втекла.

- Задоволена? – геть непривітно запитав Волков у Олесі. – Чого тобі?

- Поговорити,  - Олеся відійшла до підвіконня, обперлась задом об білу поверхню. – Мене дуже турбує, що ти не цікавишся сином. Я сподівалась, що хоч звернення до суду на тебе вплине.

- Ти при своєму розумі?  - трішки здивовано запитав Волков. – Як я буду цікавитись, якщо ти поставила мій номер до чорного списку, заблокувала в соцмережі, і не даєш бачитись з малим.

- Яка брехня! – фиркнула колишня. – Більш недолугих виправдань я ще не чула. А Тьомі між іншим треба батько.

- Тату! – згаданий Артем забіг на кухню, і під незадоволеним поглядом матері знову кинувся пригортатись до батька. – А та жінка тепер у тебе буде замість мами? Ти шукаєш собі заміну нашої сім’ї? А коли вона тобі народить дитину, я вже стану не потрібним?

- Це тобі мама сказала? – Волков спопеляв задоволену колишню поглядом. Але взяв себе в руки, розуміючи, що сварка негативно вплине на сина. Та і виключати можливість того, що Олеся записує їх розмову було не варто. Антон погладив худорляві синові плечі, і запевнив малого: – Запам’ятай, тебе мені не замінить ніколи  і ніщо! Ти мій єдиний і найулюбленіший хлопчик.

Малий невпевнено кивнув,  і трішки заспокоївшись став роздивлятись кухню.

- Отож, Олесю,  - Волков теж склав руки на грудях, і подивився на самовпевнену жінку. – Я ніколи не відмовлявся від своїх батьківських обов’язків. І якщо ти нарешті готова до діалогу…

- Я думала це ти, усвідомивши що програєш суд станеш більш поступливішим,  - перебила його Олеся. – І погодишся на мирову угоду.

- І які у неї умови? – Волков вигнув брову, починаючи дещо розуміти в усьому цьому фарсі.

- Артему треба додаткове утримання,  - цілком очікувано заявила Олеся.

- Тобто того, що я висилаю, вам вже не вистачає? – здивувався Антон.

- А дядько Учар мамі більше грошей не дає, - пояснив Артемко, який виявляється прислухався до розмови, хоч і здавалось що клацає в телефоні, граючись в гру.

- Тьома! – суворо окрикнула сина Олеся. – Йди в кімнату, і не лізь в розмови дорослих, бо більше ми до тата не приїдемо!

Малий похнюпився, але слухняно вийшов з кухні.

- Не маніпулюй його почуттями, - попередив жінку Волков.  Але Олеся тільки відмахнулась. Антон зітхнув. -  Скільки ти хочеш цього разу на свої примхи?

- По твоєму візит до косметолога – це примха? – образилась Олеся. Але знову натягнула свою маску прорахованої стерви. – Ми хочемо половину активів твоєї фірми, Волков.

- Нічого собі апетити,  - ледь втримався від того, щоб присвиснути Антон.

- Це буде справедливо! – з запалом кинулась пояснювати жінка. – Фірму ти відкрив в шлюбі. І статки наживав за наші спільні гроші! А в результаті ти рубаєш бабло, а ми з сином живемо на подачки!

- Ти забрала все, що ми нажили в шлюбі, - нагадав Олесі Волков. Але пускатись в суперечки з нею не став. Навпаки, в світлі останніх подій з Жидкіним йому було навіть смішно, що всім так треба половина його бізнесу. Натомість запитав: – Це турок подав ідею обчистити мене як липку, чи сама додумалась?

- Не треба ревнувати мене до Учара, вже пізно, ти свій шанс упустив! – по своєму витлумачила його слова колишня. Волкову знову стало смішно. До Олесі він не відчував нічого, окрім роздратування.

- Пришлеш проект своєї так званої угоди моєму адвокату, - змінив тему Антон.

- І ти навіть не роздивляєшся варіанту повернення в сім’ю? – трішки ображено запитала колишня.

- Ти здається категорично дала зрозуміти що це неможливо, - поставив її на місце Волков. Можливо заведи жінка цю розмову раніше, Антон би і справді зацікавився, за ради Артема. Хоча ні. Кого він намагається обдурити? Навіть заради сина Волков був не здатний пробачити Олесину зраду. Одна думка, що ця брехлива,  примхлива і самозакохана жінка може знову оселитись в його квартирі визивала відразу. – І я не збираюсь принижуватись, щоб щось змінювати. А зараз я можу поспілкуватись з сином? Як ти вірно підмітила, я давно з ним не бачився.

- У тебе тридцять хвилин,  - поглянувши на маленький золотий годинник на зап’ястку, вирішила Олеся. – Я буду у Олі. І приведеш малого хоч на хвилину пізніше – більше точно я його тобі не довірю!